Сьогодні мені подарувале зелену книгу. Марійці подобаються веселі люди. Моя кішка погризла рожеву іграшку
На мою думку потрібно знати історію свого народу, адже це насамперед це цікаво. Цікаво читати події які відбувались ще дуже давно, і навчатися у предків мужності та розуму. Як говорить прислів*я "Без минулого, немає майбутнього", і справді якщо ми не знатимемо історію минулого, ми ніколи не пізнаємо майбутнє.
Отже, нам потрібно дізнаватися більше про минуле, про наших предків, які захищали Україну, але не забувати і про майбутнє
Можу сказати тільки одне - ЕГОЇСТИЧНІ!
Ненадісланий лист, допит сік, що не прекращаюшійся дощ, солодко пахне, невитертая посуд, висушена голова, замкнута дівчинка, неубедітельгое пояснення, висушені ягоди, фарбований підлогу, сплетений крісло, смажена риба, поранений офіцер, поранений солдат, в'яне квітка, що посварилися сусіди, недовго думав, що знає хімію, лікуючий дітей, що тане сніг, змішаний з запохом, щебетати пташки, вимитий посуд, що охороняється ділянку, засіяне поле, нечутні звуки, відкриті двері, розбите вікно, постаріла мати, що пливе лебідь, пропущені енний урок.
Осіння пора! Як заворожує вона своєю красою. Але найбільш чаруючим і гарним постає перед нами осінній ліс.
Чудово, неначе в казці! Все навколо виблискує під яскравими промінчиками лагідного сонечка. Вже не почуєш веселих пісень дзвінкоголосих пташок. З дерев повільно опадає останнє листя, наче пофарбоване чарівним пензлем у жовтогарячий колір. Воно замріяно кружляє у повільному таночку, поки тихо долетить до землі. Приємно йти доріжкою, коли під ногами лагідно шарудить різнобарвний килим осені. А вітерець, пустотливо граючись, розносить по всьому лісу приємні пахощі достиглих ягід. Поважно хитають маленькі ялинки та високі сосни своїми вічнозеленими верхівками, ніби мирно розмовляючи між собою. Тільки свіжий подих вітру інколи порушує цю розмову. Аж ось у густих вітках блискавично промайнула і миттєво сховалась руденька білочка — весела сусідка всіх дерев і невпинна трудівниця.
Де-не-де з-під опалого листя виглядають маленькі боровички, лисички, підберезовики.
А високо в блакитному небі безперестанку пливуть темно-сині хмаринки, нагадуючи своїми обрисами різних казкових персонажів. Розсікаючи небесну блакить, повагом летять і зажурливо курличуть журавлі.
<span>Як хороше, як гарно навкруги! Спасибі тобі, осінь, за цю красу! </span>
