Ответ:
Гармонія людини і природи як велика духовна цінність.
Кажуть, у природи немає для нас ні нагород, ні покарань, у неї є лише наслідки. Я особисто це розумію так, що людина і природа взаємозв'язані і взаємозалежні. Людство використовує природне багатство: ліс, водоймища, гори, тварин і рослин. Природа, здається, щедро ділиться всім цим. Але в останні часи гармонія людини і природи швидше нагадує "екологічне рабство". Людина бере, але, нажаль, не віддає. Людина - споживач, а не партнер. Природа кричить: "Земляне, не нищ мене! Не вирубуй дерев в горах! Не забруднюй океани пластиком! Не нагрівай чадом планету! Не спалюй тваринок в полях!.." Сказати по правді, не нищити природу може лише людина з духовними цінностями. Не йде мова про релігійні переконання. На мою думку, ти можеш не читати книжок і не дивитися Діскавері про природу, можеш на мати вдома жодної домашньої тваринки, але в наш час інтернету неможливо не знати про екологічні проблеми країни і світу.
Отже, щонайменше, що може зробити кожен з нас зараз і тут, - це не викидати папірці і білетики на вулиці собі під ноги, сортувати сміття вдома і не знущатись над бродячими тваринами. Тоді, мабуть, можна говорити про гармонію людини і природи....
Объяснение:
Шалений натовп протестував протягом 5 годин. Я ще не встиг зробити вітальний адрес з нагоди маминого Дня народження. Олень - красива тварина. Який же ти неук! Столяр якісно виконав свою роботу. Ми пішли в обхід.)
Загадка
-за- приставка
-гад- корень
-к- суффикс
-а- окончание
-загадк- основа
Прочитайте текст спочатку мовчки, потім уголос за особами. Визначте його тему й головну думку. З'ясуйте стиль тексту, свою думку доведіть.
Добрий лісоруб
Прийшов -якось чоловік у ліс по дрова* Вибрав березу, підняв сокиру. Тут берізка заговори ла жалісно:
- Не рубай мене! Мої дітки-паростки плакатимуть, якщо мене не стане!
Підійшов чоловік до дуба. Почав дуб просити:
- Дай мені ще пожити на світі! Жолуді мої ще не дозріли й не годяться на насіння. Як же виростуть дубові ліси?
Замислився чоловік: «От диво! Ліс живе, ліс думає. У кожного дерева свій розум, у нас із ним одна мова. Кожне дерево знаходить мудрі й переконливі слова. Духу не вистачає його скривдити!»
Тут із хащів вийшов дідок із довгою зеленою бородою. Лагідно глянув на чоловіка й сказав:
- Спасибі тобі, що не знищив моїх дітей! Це принесе тобі щастя. Віднині все, що потрібно, у тебе буде. Дивися лише, щоб твої бажання не стали надмірними.
Попрощався Лісовик і зник.
Жив той чоловік заможно і щасливо до кінця своїх днів* І діти його були щасливі, й онуки, бо ніколи не кривдили нічого живого.
Та якось правнукові доброго лісоруба запраглося, щоб Сонце спустилося з неба й погріло йому спину. Розгнівалося Сонце на таку його дурість і спалило нахабу промінням.
Того нещасливого дня гаряче проміння так налякало дерева, що ті оніміли навіки. Відтоді люди не чули від них жодного слова.
- Поясніть значення вислову втратити спільну мову, Чи можна втратити спільну мову з природою? У чому це виявляється?
- Назвіть почуття, які викликали прохання дерев у лісоруба. Яке почуття викликали забаганки лісорубового правнука в Сонця? Звіртеся зі Словничком назв почуттів.
- Складіть і запишіть план тексту казки. Усно перекажіть за ним казку. Роздивіться ілюстрацію. Пофантазуйте і розкажіть, що на ній зображено. Доберіть кілька варіантів назв.
План тексту казки
<span>1. У ліс по дрова. 2. Розмова з деревами. 3. Мудрі слова є у всього живого. 4. Люди щасливі, коли розуміють природу.
5. Ганебний вчинок егоїста. 6. Дерева оніміли.</span>
а вони і так живуть, як одна сім'я.Разом мігрують в Росію, разом в той-же Росії висловлюють невдоволення Росією, разом кричать про політику, разом не хочуть працювати, але отримувати гроші, разом