Всего 7 и сказочную поэму "Руслан и Людмила"
"Жених", "О попе и работнике его Балде", " О медведихе","О царе Салтане"," О рыбаке и рыбке", " О мёртвой царевне и семи богатырях", " О золотом петушке"
Рубелес вроде бы как. Могу ошибаться
Какую роль книга
играет в жизни
человека?
книга, является неотъемлемой частью жизни человека. с самого детства мама приучает детей читать считать в чём ей помогает книга. Стоит заглянуть в книгу совсем на чуть чуть и тут же получишь много знаний. Книга даёт людям знания помогают в повседневной жизни учат монерам и развивают воображение. перечислить всё что даёт нам книга понадобится много времени.Книга друг человеку и никак не враг!
<span>Робота йшла прудко. Незабаром потік був зовсім замурований. Гнівно закрутилася виром на місці спинена вода, мов не розуміючи, пощо се спиняють
її в бігу. Люто плюснула хвиля за хвилею о величезний камінь, кинулась було підгризати спідні, на дні покладені плити, шукати між ними проходу, але все було даремно – всюди камінь та й камінь, щільно стиснений і збитий в одну незломну стіну. Заклекотіла вода. Порушилася в усім своїм ложищу – і стала, зачудувана, спокійна на вид, але а гнівом у її кришталевій глибині. Мов тур, готуючись до нападу, стане, і голову вниз похилить, і роги до землі згинає, і стишиться, щоб опісля разом вирватись із того приниженого положення і кинутися з цілою силою на противника, так і непривична до пут вода тухольського потоку на хвилю притишилася, немов злінивіла, задрімала в плоских своїх берегах, а тим часом набирала сили і смілості до нового, рішучого нападу і тільки стиха перла собою о стіну, немов пробуючи своїх плечей, чи не зможе ними відсунути кинену їй так несподівано запору.<span> <span> В мои цитаты</span> </span>– Обскочили вас тухольці, кажеш? – кликнув він радісно.– І вийти відси не можете? Ну, то богу дякувати! Надіюсь, що й не вийдете вже. Тухольці ціпкий народ: кого раз у руки зловлять, то вже не люблять пустити.<span> <span> В мои цитаты</span> </span>– Зраджуючи свій нарід, ведучи монголів через гори… Ні, краще вмерти, ніж так заробляти на вільністьі.<span> <span> В мои цитаты</span> </span>– Життя в неволі нічого не варте, – відказав Максим, – краща смерть!<span> <span> В мои цитаты</span> </span>цілуючи його бліді, спечені уста<span> <span> В мои цитаты</span> </span>твердість Максимової вдачі і його велику любов до свободи<span> <span> В мои цитаты</span> </span>правдиво рицарську смілість і одвертість<span> <span> В мои цитаты</span> </span>сильного робітника, рицаря і начальника<span> <span> В мои цитаты</span> </span>Медведяче леговище – то був високий, тільки від південного боку з трудом доступний горб, покритий грубезними буками й смереками, завалений вивертами й ломами<span> <span> В мои цитаты</span> </span>З пропадистих, чорних, мов горла безодні, дебрів піднімалася сивими туманами пара<span> <span> В мои цитаты</span> </span>Народ нужденний, прибитий, понурий, супроти чужих несмілий і недотепний<span> <span> В мои цитаты</span> </span>Незважаючи на глибоку старість, Захар Беркут був іще сильний і кремезний<span> <span> В мои цитаты</span> </span>Захар Беркут – се був сивий, як голуб, звиш 90-літній старець, найстарший віком у цілій тухольській громаді.<span> <span> В мои цитаты</span> </span>Многі голоси обізвалися за тим, аби по давньому звичаю до боярина приложити закон про непокірного і шкідного громадянина, розбійника та злодія і вигнати його з обсягу громадських земель, а дім його зруйнувати дотла.<span> <span> В мои цитаты</span> </span><span>прибігли громадські лісничі, кажучи, що боярин відмірює і запальковує для себе величезний кусень найкращого громадського лісу. Знов громадська рада вислала відпоручників до Тугара Вовка.</span></span>
