Картина Феодосія Гуманюка дуже мене вразила. Постає питання: що саме припало мені до душі? Споглядаючи витвір, перед нами вимальовується образ вродливої дівчини. ЇЇ зовнішність є привабливою. Живописець змалював Марусю кароокою, з русявим волоссям. Білосніжна сорочка, червоне намисто та яскрава стрічка навколо голови вигладають дуже гармонійно. Поруч з нею зображені козаки, які йдуть захищати вітчизну під супроводом пісень цього прекрасного дівча.
Мені сподобалась картина в цілому. Художник дуже природньо змалював дівчину, до найменших деталей. Вона виглядає дуже вродливою.
Колись, ввечері ми з мамою сиділи на дворі, розглядали зорі. Але неочікувано найшли непримінті хмарки, розпочався невеликий дощ. Як в народі кажуть, і море починалося з каплі, але в нашому випадку велика гроза починалася з дощику. Я думав(ла) це звичайний літній дощик, але він був лише початком неймовірної бурі.
Наступного дня, як вечоріло, ми з матусею знову сиділи на дворі і розглядали зорі, це було нашою "традицією". Мама побачила сузір'я схоже , на мою думку, на скорпіона, а мама наголошувала, що воно схоже на букет квітів, справді люди кажуть, кожен вітер по-своєму дме.
Вулиця по якій я йду ні чим не відрізняється від інших. Сіра, сніжна стежка веде мене до школи або магазину. На моїй вулиці живуть дуже багато яскравих людей, які мене підтримають кожен день. Я дружу із своїми сусідами. Моя вулиця - найкраща у світі, і я дуже йийи люблю
Н.в. тисяча п'ятсот п'ятдесят шість
Р.в. тисячі п'ятисот п'ятдесяти (п'ятдесятьох) шести (шістьох)
Д.в. тисячі п'ятистам п'ятдесяти (п'ятдесятьом) шести (шістьом)
З.в. тисячу п'ятсот п'ятдесят (п'ятдесятьох) шість (шістьох)
О.в. тисячею п'ятьмастами (п'ятьомастами) п'ятдесятьма (п'ятдесятьома) шістьма (шістьома)
М.в. тисячі п'ятистах п'ятдесяти (п'ятдесятьох) шести (шістьох)