Даринка була жвавою, веселою і розумною дівчинкою. Вона дуже любила природу. Та це і не дивно. Адже жила дівчинка в лісі. Вона була дочкою лісника.
Друзями Даринки були дерева і квіти, білочки та зайчики, маленькі козуленята, яких тато забирав додому, бо лихі люди вбивали їх матусь – козуль. Дівчинка доглядала за звірятами, годувала птахів, лікувала дерева та кущі. Всі любили дитину і тому вона ніколи не помічала своєї вади: у дівчинки на щоці була велика червона пляма, яка спотворювала її обличчя.
Якось до лісу завітали діти. Вони бігали, кричали, гралися. Недалеко допомагала таткові Даринка заготовляти сіно для козуль та оленів. Вона вибігла до дітей. Всі зупинилися, уважно подивилися на дівчинку і почали знайомитися. Тільки Мишко не подав дівчинці руку. Він сказав:
- Ти дуже потворна, повертайся до свого лісу. Ми не будемо з тобою гратися.
Даринка не зрозуміла, чому її так назвали, адже ніхто ніколи не говорив їй про її ваду. Вона повернулася і пішла, відчуваючи, що не всі їй тут раді.
Діти подивилися на Мишка з осудом, а Галинка сказала:
<span>Для чого ти так зробив? Навіщо образив дівчинку?Я ж сказав правду! – здивувався Мишко.<span>Правда деколи буває гіршою за кривду. Подумай про це - відповіла Галинка і побігла вслід за Даринкою.</span></span>
Слово сімферополь пишемо з буквою і
[річка] наголос на букву і, у слові 2 склади. Р пом'якшення звук.
Наприклад: Він спав без задніх ніг. Тобто вислів ''без задніх ніг'' означає, що людина дуже виснажилася
Зима - найдивовижніша пора року.Пора надій,безмежний бажать,які неодмінно збудуться.Саме слово"зима" завжди змушує нас повірити в щось прекрасне.Відрватись від буденних клопот і поринути в країну,де завжди перемагає добро,здійснюються мрії.
На високій горі панує вічний холод. Там розкинулось білосніжне місто. Навколо воно оточене неприступними крижаними мурами. А у центрі велично підноситься до неба замок своїми куполами. Кришталем виблискують вони від рідкісного промінчика, який іноді зазирне у цю мерзлоту. Навкруги все біле: снігові стіни, снігове покривало на землі, сніжинки у повітрі. Замок дуже гарний. Проте ця краса холодна. Не гріє вона теплом та затишком, не щебече пташиним співом, не розцвітає прекрасним цвітом. Тут мешкає могутня Снігова королева. <span> Хто потрапляє сюди, той все забуває. Серце його стає холодним. Зникають усі переживання та почуття. Тут жив зачарований Кай, поки добра Герда не розшукала його. </span>