- Привіт! - Привіт! - Чому, дивишся у вікно, що там такого цікавого? - Я просто дивлюся на осінню природу, дуже вже я люблю цю пору року. - Чим вона тобі так подобається? - Ну ось дивись. Бачиш, там стоїть береза? Як на мене, це дуже гарно, коли береза вдягається в жовто-золотаве листя, немов в гарну сукню, що вкриває її білий стовбур, немов білі ноги якоїсь панянки. - Це все, звісно, дуже гарно, а як же дощі? Калюжі? - І що в цьому поганого? В дитинстві мені завжди подобалось в гумових чоботах бігати в них за друзями, було весело. Зараз в цьому теж можна знайти багато чого гарного. - Наприклад? - Ну он дивися, вночі був дощ і он та велика калюжа ще й досі не висохла, а жовті листочки з дерев, немов балерини, кружляють в причудовому таночку та падають в калюжу, і тоді вже перетворюються на маленьки кораблики у великому океані. - Ну в тебе й порівняння, осінь, для мене, це пора, коли хочеться сумувати. - Мені теж хочеться сумувати осінню, але сум цей якийсь добрий, він гріє душу і дарує надію на те, що скоро прийде літо. <span>Ну ось, тримай, якось дуже багато для діалогу получилося, але, сподіваюсь, допоможе)</span>