<span><span>Новітні твориНелітературні твориПідручники on-lineПлан урокуТеорія літературиНародна творчістьКазки та легендиДавня літератураУкраїнський етносАудіокнигаВелика ПерерваКонтактиЗарубіжна літератураІнші предметиСочинения на русском<span>
<span>Тот самый из ФорсажаТитановый крест Торетто. Лучшая цена!kulonshop.com.uaФены и плойкиОдин из крупнейших каталогов сравнения цен!e-katalog.com.uaот 210 грн<span>Внимание: акцияЖенская обувь за полцены!lamoda.uaот 260 грн</span></span><span>
</span></span></span><span><span><span>Українська література підготовка до ЗНО ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС кінця XIX — початку XX сторіччя</span><span><span>Михайло Михайлович Коцюбинський (1864-1913 pp.)
«Тіні забутих предків»
Етнографічна основа повісті
Повертаючись з Капрі, улітку 1911 р. Коцюбинський вирішує здійснити давню мрію — побувати в Карпатах. Відвідини цього краю в 1910 р. не були такими багатими на враження. Для написання твору не вистачало матеріалу. Але природа справила на Коцюбинського велике враження, бо була для нього одухотвореною.
Для зображення найказковішого краю Коцюбинському необхідно було зазирнути в душу людини. Письменника цікавило, звідки в гуцулів фантастичні уявлення про світ.
Характерною особливістю традиційних уявлень і вірувань гуцулів, як і українців взагалі, є синкретичне поєднання християнських релігійних уявлень з язичницькими віруваннями, що існували задовго до поширених вищих релігій, зокрема християнства. Ці уявлення полягають у вірі в наявність душі, духа в кожній речі чи явищі навколишнього світу.
Наші предки вірили, що весь світ, небо, повітря й уся земля населені богами та що вся природа жива, сповнена всякого дива. Уявлення про Бога й чорта є ключовими для християнської релігії і своєрідно відображають моральні норми: добро і зло.
Образи української демонології — це фантастичні істоти, наділені людськими властивостями, які можуть впливати на живу та неживу природу. Найпоширенішими серед них є духи природи (польовик,-водяник, лісовик та ін.), духи оселі (домовик, похат-ник та ін.). Ці образи ілюструють прагнення людини пояснити й упорядкувати навколишній світ, розкрити єдність людини і природи.
Під впливом християнства поволі стиралася різниця між чортом, домовиком, водяником, лісовиком, скарбником, але в літературних пам'ятках усе це збереглося якнайкраще. І свідченням тому є глибоке проникнення М. Коцюбинського під час створення повісті «Тіні забутих предків» у психологію, світогляд гуцулів, їхні вірування і звичаї. Саме на багатому етнографічному матеріалі повість набула загальнолюдського, філософського звучання.
Початок твору своєю простотою і оповідним характером нагадує казку, адже з перших рядків повісті з'являється фантастичний елемент (Іванова мати вважала, що під час пологів їй підмінили дитину на бісеня).
Своєрідний дуалізм — визнання двох творчих начал: добра і зла — наклав відбиток на всі уявлення героїв повісті про світ. Коцюбинський вбачав джерела міфологічних уявлень гуцулів не тільки в традиціях, айв особливостях гірської природи. Природні явища стають джерелом народження фантастичних образів.
Так, малому Іванкові привидівся щезник в оточенні цапів, але привид зник, як тільки хлопчик перестав боятися. Отже, для малих Марічки та Іванка світ здавався казкою.
Злиття язичницького і християнського світогляду найвиразніше простежується в накладанні християнських свят на обрядово-ритуальну структуру дохристиянського народного календаря. Іван бачить божественне і в християнському Богові, і в природі. Навіть злий дух чорт постає в творі багатоликим — це й арідник, і щезник, і багато чого іншого. І всіх треба задобрити, щоб не зазнати горя в житті. Так, у повісті змальовано обряд зустрічі Різдва, обряд святкування Святвечора, коли Іван звертається до різних ворожих сил, яких він остерігався все життя, скликав до себе на тайну вечерю всіх чорнокнижників, мольфарів, лісових звірів. Тут суто християнське свято Різдва Христова має у своєму складі ще й елементи, традиційні для язичницьких обрядів. Може, саме в тому виявляється сутність назви «Тіні забутих предків».
Люди считали, что Матрена Тимофеевна счастлива, и называли ее губернаторшей. Но это не так. На самом же деле Матрена Тимофеевна была счастлива, даже очень, но до замужества, среди своих род удачных и близких:
Мне счастье в девках выпало:
У нас была хорошая,
Непьющая семья.
За батюшкой, за матушкой,
Как у Христа за пазухой,
Жила я, молодцы.
... И добрая работница,
И петь-плясать охотница
Я смолоду была.
Время подошло, и Матрена Тимофеевна вышла замуж за Филиппа Корчагина, питерщика, который по мастерству печник».
Кто не слышал об артисте Тралиславе Трулялинском! А живет он в Припевайске, В переулке Веселинском.
С ним и тетка - Трулялетка, И дочурка - Трулялюрка, И сынишка - Трулялишка, И собачка - Трулялячка. Есть у них еще котенок, По прозванью Труляленок, И вдобавок попугай - Развеселый Труляляй!
На заре они встают, Чаю наскоро попьют, И встречает вся компания Звонкой песней утро раннее.
Палочку-трулялочку Поднимет дирижер - И сразу по приказу Зальется дружный хор: "Тру-ля-ля да тру-ля-ля! Тра-ля-ля да тра-ла-ла! Честь и слава Тралиславу! Трулялинскому хвала!" Трулялинский чуть не пляшет Дирижерской палкой машет И, усами шевеля, Подпевает: "Тру-ля-ля!" "Тру-ля-ля!" - звучит уже На дворе и в гараже, И прохожий пешеход Ту же песенку поет.
Все шоферы - Трулялеры, Почтальоны - Труляльоны, Футболисты - Трулялисты, Продавщицы - Трулялицы, Музыканты - Трулялянты И студенты - Труляленты. Сам учитель - Трулялитель, А ребята - Трулялята!
Даже мышки, даже мушки Распевают: "Трулялюшки!" В Припевайске весь народ Припеваючи живет!
У меня есть кот его зовут Мишка он очень любит играть с ниточкой мы любим своего Мишку и. так далее Вот мой рассказ о питомце если вы хотите о своем питомце написать напишите