<span><span>Новітні твориНелітературні твориПідручники on-lineПлан урокуТеорія літературиНародна творчістьКазки та легендиДавня літератураУкраїнський етносАудіокнигаВелика ПерерваКонтактиЗарубіжна літератураІнші предметиСочинения на русском<span>
<span>Тот самый из ФорсажаТитановый крест Торетто. Лучшая цена!kulonshop.com.uaФены и плойкиОдин из крупнейших каталогов сравнения цен!e-katalog.com.uaот 210 грн<span>Внимание: акцияЖенская обувь за полцены!lamoda.uaот 260 грн</span></span><span>
</span></span></span><span><span><span>Українська література підготовка до ЗНО ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС кінця XIX — початку XX сторіччя</span><span><span>Михайло Михайлович Коцюбинський (1864-1913 pp.)
«Тіні забутих предків»
Етнографічна основа повісті
Повертаючись з Капрі, улітку 1911 р. Коцюбинський вирішує здійснити давню мрію — побувати в Карпатах. Відвідини цього краю в 1910 р. не були такими багатими на враження. Для написання твору не вистачало матеріалу. Але природа справила на Коцюбинського велике враження, бо була для нього одухотвореною.
Для зображення найказковішого краю Коцюбинському необхідно було зазирнути в душу людини. Письменника цікавило, звідки в гуцулів фантастичні уявлення про світ.
Характерною особливістю традиційних уявлень і вірувань гуцулів, як і українців взагалі, є синкретичне поєднання християнських релігійних уявлень з язичницькими віруваннями, що існували задовго до поширених вищих релігій, зокрема християнства. Ці уявлення полягають у вірі в наявність душі, духа в кожній речі чи явищі навколишнього світу.
Наші предки вірили, що весь світ, небо, повітря й уся земля населені богами та що вся природа жива, сповнена всякого дива. Уявлення про Бога й чорта є ключовими для християнської релігії і своєрідно відображають моральні норми: добро і зло.
Образи української демонології — це фантастичні істоти, наділені людськими властивостями, які можуть впливати на живу та неживу природу. Найпоширенішими серед них є духи природи (польовик,-водяник, лісовик та ін.), духи оселі (домовик, похат-ник та ін.). Ці образи ілюструють прагнення людини пояснити й упорядкувати навколишній світ, розкрити єдність людини і природи.
Під впливом християнства поволі стиралася різниця між чортом, домовиком, водяником, лісовиком, скарбником, але в літературних пам'ятках усе це збереглося якнайкраще. І свідченням тому є глибоке проникнення М. Коцюбинського під час створення повісті «Тіні забутих предків» у психологію, світогляд гуцулів, їхні вірування і звичаї. Саме на багатому етнографічному матеріалі повість набула загальнолюдського, філософського звучання.
Початок твору своєю простотою і оповідним характером нагадує казку, адже з перших рядків повісті з'являється фантастичний елемент (Іванова мати вважала, що під час пологів їй підмінили дитину на бісеня).
Своєрідний дуалізм — визнання двох творчих начал: добра і зла — наклав відбиток на всі уявлення героїв повісті про світ. Коцюбинський вбачав джерела міфологічних уявлень гуцулів не тільки в традиціях, айв особливостях гірської природи. Природні явища стають джерелом народження фантастичних образів.
Так, малому Іванкові привидівся щезник в оточенні цапів, але привид зник, як тільки хлопчик перестав боятися. Отже, для малих Марічки та Іванка світ здавався казкою.
Злиття язичницького і християнського світогляду найвиразніше простежується в накладанні християнських свят на обрядово-ритуальну структуру дохристиянського народного календаря. Іван бачить божественне і в християнському Богові, і в природі. Навіть злий дух чорт постає в творі багатоликим — це й арідник, і щезник, і багато чого іншого. І всіх треба задобрити, щоб не зазнати горя в житті. Так, у повісті змальовано обряд зустрічі Різдва, обряд святкування Святвечора, коли Іван звертається до різних ворожих сил, яких він остерігався все життя, скликав до себе на тайну вечерю всіх чорнокнижників, мольфарів, лісових звірів. Тут суто християнське свято Різдва Христова має у своєму складі ще й елементи, традиційні для язичницьких обрядів. Може, саме в тому виявляється сутність назви «Тіні забутих предків».
Сочинение.
"Кабан-клыкан"
Жил-был на болоте кабан-клыкан. У него были лохматые брови, маленькие чёрные глаза. Он очень похож на поросёнка, только на брюхе у него была шерсть. И у него был розовый и вечно мокрый пятак. Ещё два больших клыка торчали из его пасти.
Он был дружелюбным, несмотря на свой устрашающий вид. Он дружил с каждым лесным жителем.
Живёт кабан- клыкан в лесу под старым дубом, роясь пятачком где-то у корней.
Весной кабанчик питается подземными частями растений. Летом он питается дождевыми червями. Осенью в годы урожая кабанчик питается желудями, а в период неурожая корневищами растений. Зимой он тоже питается корневищами растений.
Пришла весна И появились почки Вокруг везде свежо, светло И радуются солнышку цветочки Появившиеся так не давно А постепенно становилось больше Всех этих тех цветущих тополей И вот уже как знаком свыше Припекало солнце всё сильней Сказал тогда я маме: "Пошли гулять быстрей" На что та, согласилась, сказав "Скорей, скорей" Казалась бы недавно К нам вот пришла весна А через дней уж пару Наступит летняя пора
Опять смеётся лето в открытое окно и солнышка и света полным полным -полно! опять наступит лето и счастье принесет ведь лето ждём мы вместе с распахнутым окном
На дворе стоял сентябрь.По утрам стало прохладно и сыро.Но днем еще ярко светило солнце.И все люди наслаждались последними теплыми лучами.В воскресный день мы с мамой и папой пошли гулять в парк.Погода стояла замечательная !Было тепло,солнышко пригревало . но не обжигало.Но вот на небе появились несколько серых тучек .Поднялся легкий ветерок.Потом он стал усиливаться. Папа сказал ,что скоро пойдет дождь.Мы спрятались в беседку.Было интересно наблюдать за тем,как поменялся цвет неба.Из ярко -голубого он превратился в темно-синий.Тучки побежали быстрей и соединились в две большие. Солнышко светило,но его лучи пробивались через облака и не так грели.Упали первые капли,и потом быстро-быстро застучали по крыше беседки.Ветерок быстро гнал тучи.И вот, над ними засветило солнце,но еще шел дождик.В дали появилась радуга.Как красиво вокруг!Папа сказал что такой дождик называется грибным.После него появляются подберёзовики и подосиновики.
Центральным образом романа Михаила Лермонтова «Герой нашего времени» является Григорий Александрович Печорин. По отзывам другого героя, Максима Максимыча, знавшего его лично, он «с большими был странностями». Так почему Печорин – «герой нашего времени»?
