И так, пусть я забыла героев как зовут, но перескажу всё, что знаю.
Однажды один солдат стоял ночью на часах. Вдруг услышал, что кто то молится о помощи, а что бы не произошло, сходить с поста было нельзя. И вот он в конце концов решился и побежал его спасать. Он его вытащил из воды, а сам обратно побежал и отдал барину что проезжал мимо. За то, что он сошел с поста было известно, и то, что он спас человека было известно в кругу солдат, но его наказали. А барин взял всю славу себе. А человек, который чуть не утонул был пьяным, поэтому и подтвердил что его спас барин, а не солдат. Барину дали медаль, а солдата выпороли.
Що значить бути патріотом своєї країни
Про патріотизм можна говорити багато , красиво і довго. Можна, наприклад, сказати, що патріотизм – це високе почуття відданості і любові до своєї Батьківщини. Патріот – це та людина, яка відчуває любов до своєї Батьківщини і ставить її інтереси вище своїх власних, це бажання зробити все можливе щоб зберегти її саму, її народ та культуру, бажання захищати її інтереси і кордони. Слово прийшло з грецької πατρίς, що означає Батьківщина. А Батьківщина - місце де ми вперше побачили цей надзвичайний світ.
Але що значить справжній патріотизм? Що значить бути справжнім патріотом своєї Батьківщини?
<span> Патріотизм виконує різні функції, він допомагає зберігати єдність певної держави або нації, допомагає її захищати від зовнішніх несприятливих чинників. Він не завжди був притаманний людській спільноті, в первісних громадах не було держав, але з’являлися зачатки патріотизму у вигляді прихильності до свого племені, почуття спорідненості і єднання з її членами, усвідомлення себе як одного з них. Особливо яскраві прояви любові до Батьківщини ми бачимо під час військових дій, де одна людина є лише маленькою частинкою свого народу і своєї країни, і він сам відчуваючи це, здатний піти на багато що захищаючи її, часто жертвуючи собою заради загального блага. Патріотизм часто оцінюється, як позитивна якість, він цінується і винагороджується державою і владою, про нього пишуть</span>
Поучение друзьям моим.
Друзья мои, пишу вам эту страницу блаженную о том, как себя вести надобно в разных ситуациях.
В многолюдных местах себя прилично ведите, не кричите и не совершайте дурных поступков, ибо посмотрит на тебя весь род человеческий как на невежу.
Коли нужно дойти куда-нибудь, вежливо спрашивайте у прохожих, а после не забудьте одарить их добрым словом
аы
«Муму́» — рассказ Ивана Сергеевича Тургенева, написанный в 1852 году и опубликованный впервые в журнале «Современник» в 1854 году [1]. Главные герои рассказа — глухонемой дворник Герасим и его собака.
Говоря о «Муму» , В. Н. Житова сообщает: «Весь рассказ Ивана Сергеевича об этих двух несчастных существах не есть вымысел. Вся эта печальная драма произошла на моих глазах…» . Она же указывает, что под именем Герасима был выведен принадлежавший В. П. Тургеневой «немой дворник Андрей» .
<span>У старой барыни служит дворником глухонемой мужчина Герасим. Герасиму нравится прачка Татьяна, однако барыня выдаёт её замуж за пьяницу Капитона. Герасим спасает тонущую собачку и привязывается к ней. Он всегда зовёт её характерным для глухонемых мычанием, и вся дворня в шутку подхватывает: Муму. Но барыня приказывает утопить Муму за то, что она лает по ночам. Герасим, привыкший беспрекословно повиноваться, топит Муму в Москве-реке, но, очевидно, в знак протеста уходит с места своей службы и возвращается в родную деревню. </span>