Родина-корабель, що несе людину через бурхливе море життя. Родина допомагає нам завжди, кожну мить нашого життя. Наші батьки завжди про нас піклуються. Всі напевно знають, що родина найголовніше в житті кожного з нас. Може деяким дітям не пощястило і в них немає батька, або мами, або геть сирітка, це дуже погано. Родина завжди допоможе. Не дарма кажуть "Родина-корабель, що несе людину через бурхливе море життя" і, це велика правда.
<span>Веселе літо згасло. Вересень зробився повноправним господарем у природі. Незвично холодно стає вранці й уночі. Лише вдень пригріває сонечко, немов намагається нагадати про літо. Поля відпочивають після виснажливої тривалої праці. Уже подарували господарям свій золотавий урожай садки. Усюди відчувається прохолодний подих осені. Сіре небо все частіше затягають низькі хмари. Сіється дрібний дощ.
Ліс стоїть сумний і мовчазний, здається, що він глибоко замислився. Дуже скоро деревам доведеться геть роздягнутися, скинути своє важке вбрання, а згодом і підставити гілки хуртовині.
Повільно кружляє в повітрі жовтогарячий листок. Тонкі осички сумовито риплять на галявині, ще не зазнавши довгого передзимового сну. Навкруги трухлявого пня скупчилися стрункі опеньки. їх дуже багато, і кожен із грибів так і проситься в кошик. Горобина обвисла червоними розкішними гронами. Листя липи з гострими почорнілими зубчиками здається вкритим тендітним оксамитом.
Нещодавно зелена трава припала до землі. Високо в небі роблять своє останнє прощальне коло запізнілі журавлі. Вони ще раз нагадують нам, що прийшла осіння пора. Журавлі відлітають у вирій і сумно курличуть.
У такі дні на якусь мить душу покриває світлий смуток. Ми поринаємо в роздуми про сенс людського існування. Усе це є ознаками того, що настала найкрасивіша пора року, яку оспівували художники, композитори, поети. Настала золота осінь.
</span>
Стигле жито, орлині крила, суворі зими, безкраїй степ, плакучі верби, тонкі стебла.
На канікулах. Юрко, Івась та Катруся приїхали до бабусі в село на літні канікули. Неподалік бабусиної хати був ліс. Діти як завжди бавилися на подвір"ї, аж раптом побачили маленьке оленятко. В нього була поранена ніжка. Діти вирішили допомогти тваринці. Катруся перемотала рану, а Івась приніс молока. З тих пір оленятко не раз приходило до будиночка. Діти дуже полюбили його. Вони стали справжніми друзями.
