Скільки існує народна творчість, стільки існує пісня. Вона скрізь: в журбі і в радості, на весіллі і на похованні.
У журбі люди співали завжди. Мати- над колискою дитини, щоб заспокоїти та прогнати нічні жахіття. Кріпаки співали, виливаючи весь біль та ненависть до панів. Дівчата та парубки - від розчарування та самотності.
Коли не можливо сказати, залишається тільки співати. З піснею горе стає хоч трохи, але легшим, в очах розвиднюється. Вона ніби заколисує журбу. Бо розумієш, що ти не один. Автор пісні пережив таке, що і ти.
Важко було б пережити самотність і печаль без пісні.
<span>На одному подвір*ї жила дуже дружна сім*я. Квочка, куртачата і півень. Курчата бігали, веселились та клювали просо. І самі не помітили, як далеко відбігли від домівки. Так вони натрапили на злого кота, який хотів їх впіймати і з*їсти. Але квочка, яка не побачивши поряд курчат, відчувши тривогу, вчасно прибігла і почала обороняти своїх діточок. Потім на допомогу прийшов півень. І кіт остаточно злякавшись втік. А вся родина повернулась неушкоджена додому. </span>
Н.в. - двісті вісімдесят п'ять
Р.в. - двохсот вісімдесяти (вісімдесятьох) п'яти (п'ятьох)
Д.в. - двомстам вісімдесяти (вісімдесятьом) п'яти (п'ятьом)
З.в. - двісті вісімдесят п'ять; двохсот вісімдесяти п'яти
О.в. - двомастами вісімдесятьма (вісімдесятьома) п'ятьма (п'ятьома)
М.в. - (на) двохстах вісімдесяти (вісімдесятьох) п'яти (п'ятьох)
Н.в. - п'ятсот дев'яносто восьмий
Р.в. - п'ятсот дев'яносто восьмого
Д.в. - п'ятсот дев'яносто восьмому
З.в. - п'ятсот дев'яносто восьмий; п'ятсот дев'яносто восьмого
О.в. - п'ятсот дев'яносто восьмим
М.в. - (на) п'ятсот дев'яносто восьмому
Н.в. - сорок сім сімдесят шостих
Р.в. - сорока семи (сімох) сімдесяти (сімдесятьох) шостих
Д.в. - сорока семи (сімом) сімдесяти (сімдесятьом) шостим
З.в. - сорок сім сімдесят шостих
О.в. - сорока сьома (сімома) сімдесятьма (сімдесятьома) шостими
М.в. - (на) сорока семи (сімох) сімдесяти (сімдесятьох) шостих