Сочинение на тему «Какие поступки сверстников вызывают моё восхищение».
Попробуем разобраться в смысле главного слова- поступок. Для меня, поступок- это определенное действие человека, которое может быть как хорошим, так и плохим.
Моё восхищение вызывают добросовестные и хорошие поступки. Благодаря поступкам, можно определить, какой человек на самом деле, «увидеть», что в нем кроется.
Аргументирую свою точку зрения примером из жизни. Один раз я ехал(ла) в автобусе. Я, как и многие пассажиры стоял, держась за поручень, так как свободных мест в автобусе не было. Как вдруг в автобус зашла старенькая бабушка с клюшкой и тут один молодой человек, увидев её, сразу же уступил ей место. Поступок этого человека меня поразил, я сделал вывод о том, что он уважает старших, в отличие от остальных пассажиров.
В заключено своего сочинения, хотелось бы добавить, что мир станет на много добрее и лучше, если каждый из нас будет добросовестно выполнять тот или иной поступок.
Я народився та живу в Україні, це моя Батьківщина, мій улюблений куточок Землі. Я дуже люблю мальовничу українську природу. Безкрає синє небо, яскраве сонечко, густі трави та квіти, міцні стрункі дерева. В усі пори року вони для мене найпрекрасніші в світі. Хоч, я впевнений, на Землі є багато красивих місць, не схожих на мою країну, і для тих, хто там народився, вони – найгарніші. І я б також хотів подорожувати та побачити всі дива світу на власні очі. Тут, в моєму рідному краю, живуть мої найближчі люди – батьки та друзі, знайомі та сусіди. Завдяки ним я відчуваю себе частиною життя, почуваю себе як удома – потрібним та коханим. Звичайно, інколи між нами трапляються випадки непорозуміння, та це не псує наших відносин. Люди, що живуть поруч зі мною, розділяють ті ж радощі, турботи та сподівання, незважаючи на те, хто вони за національністю та якою мовою розмовляють. Бо рідний край – це не місце на карті, не держава навіть, це кохання в серці. Мій рідний край – це мова, пісні, книжки. Це знайомі з дитинства казкові герої. Це найперші спогади про власне життя. На мою думку, втратити все це – величезне горе. Згадуючи про людей, яким доводилося залишати Батьківщину та жити на чужині, я можу уявити, як важко їм було. А ще гірше – бачити свій рідний край у занепаді, зруйнованим війною… Усі ми на Землі – добрі сусіди, кожен з нас іде непростим шляхом власного життя. Ми маємо поважати одне одного. Я хочу, щоб ми жили мирно, щоб назавжди зберегти недоторканими дорогі для нас рідні місця, що для кожного з нас свої власні.
1)вдова и 2 ее дочери
2)робота падчерицы
3)Наказание мачехи
4)Поддержка печи и яблони
5)Служба в госпожа метелицы
6)Вознаграждение за роботу
7)Дорога ледащицы к госпожа метелицы
8)завистливая сестра на службе
9)Доход ленивой дочери
Прочитавши роман Стендаля «Червоне і чорне», думаєш, що Жюльєн Сорель
намагається оволодіти ремеслом життя, починаючи не з азів, а десь із середини.
Він почав рух до поставленої мети, і це свідчить про його цілеспямованість, що,
звісно, є добре, але йому навіть не спадало на думку, що перш ніж «іти» до мети,
необхідно навчитися «ходити».
<span><span>
Складається враження, що життя для Жюльєна було грою, з якої він виходив
переможцем, а йому треба було добре розібратися у своїй душі. Вічно
насторожений, такий, що до всього ставиться підозріло, Жюльєн Сорель приховує
від навколишніх свої істинні почуття та наміри, і так розвивається ще одна риса
його натури – облуда, адже він починає розмовляти загальноприйнятою мовою
брехні. Він виграв, досяг того становища, до якого прагнув, бо є сміливий,
розумний, але він не мав достатньо коштів для вибору кар</span>’єри. Простеживши його життєвий шлях, можна
сказати, що уроки життя, досвід, набутий ним, став йому в пригоді: він навчився
давати правильну оцінку тому, що відбувалося в суспільстві Вально – де Ла-Моль,
відкидати те, що гидке та огидне, тобто він збагнув основні закони життя цілком
пристойної людини.</span><span>
Але образ Жюльєна Сореля не викликає в багатьох поваги, і можливо тому,
що він людина з постійно ураженою гордістю, зневажає вище суспільство, але тим
не менше хоче домоготися визнання в цьому ж суспільстві. У молодику не було
самоповаги, а себелюбство та гордість не могли її замінити; крім того, у нього
не було терпеливости. Саме тому він зрештою він потрапляє до каземату, де
усвідомлює, що «кожен для себе в цьому світі», розуміє трагедію власного
існування. На прикладі життя Жюльєна уявляєш, що за «складна річ життя», і життя
треба вчитися дуже довго…</span><span>
Уроки життя ми отримуємо з різних джерел художньої літератури, з досвіду
свого повсякденного життя. Кожен із нас несе в душі заповітну думку – стати
особистістю, знайти своє місце в житті, робити більше добра, не падлючити,
трудитися на благо своєї Батьківщини та її людей, котрі нині живуть зовсім не
просто. На багато думок наштовхує роман «Червоне і чорне», а головна з них та,
що життя – це насправді складне
ремесло.</span>
Кто такой Маугли?
Кто такой Балу?
Как звали врага Маугли?
Кто написал Маугли?
Кто воспитал Маугли?
Вождь стаи волков?
Победил ли Маугли своего врага?
