Шістсот сімдесят три кілометри
Шестисот сімдесяти трьох кілометрів
Шестистам сімдесяти трьом кілометрам
Шістсот сімдесят три кілометри
Шістьмастами сімдесятьма, трьома кілометрами
На шестистах сімдесяти трьох кілометрах
<span>Навіщо потрібні бібліотеки?</span><span><span>Таким питання в наш час задаються, мабуть, більшість школярів і студентів. З розвитком всесвітньої мережі інтернет по логіці речей бібліотеки мають втрачати популярність.
В Інтернеті зараз є практично будь-який твір і заставляти йти себе в бібліотеку і там готуватись чи брати книжку додому почитати не має змісту. Насправді це не так. Коли ми вчитились, то інтеренет як і мобільні телефони був на зорі розвитку. Важко передати ту атмосферу, яка панувала в бібліотеці. Ті звуки перегортання карточок і писанини в зошиті надовго закарбувалися в пам’яті. А також строга бібліотекарка, яка терпіти не могла шум в залі.
А сучасна молодь в курсі, що при читанні книжки запам’ятовується на 40\% більше інформації чим читання з монітора? Звичайно, якщо є можливість видрукувати найдений в інтернеті матеріал, то похід в бібліотеку стає зовсім безглуздим ділом. Але ми радимо, поки Ви навчаєтесь хоч разок відвідати бібліотеку. Тим більше з таким швидким прогресом вони можуть точно зникнути. Хоча ми все-таки маємо надію, що і бібліотеки почнуть призвичаюватись до сучасних реалій життя і відповідно йти в ногу з часом.
А Ви відвідуєте бібліотеки?</span></span>
Н чотириста шістдесять третій
р чотириста шістдесять третього
д чотириста шісдесять третьому
зн чотириста шістдесять третього
ор чотириста шістдесять третім
м на чотириста шістдесять третьому
Дівчата зібралися в кінотеатр, але на вулиці почало дощити.
-Підемо до мене.- промовила Оленка.
-Ні, на минулому тижні мі вже ходили до тебе!
-Знайшли з чого сваритися,- посміхнувся Іванко.
-Ходімо до мене. В мене ви точно ще не були.- додав ще Іван
Дівчатка підморгнули одна одній та й пішли.
-Ало! Так матуся. до мене в голсті прийдуть Катруся та Оленка.
-Звичайно- відповіла мама.
Коли вони прийшли, почали все роздивлятися.
-Це грамота?
-Так, я її здобув на змаганнях з бігу.
-Ти молодець- додала Оленка.
Від того що його цвалили Іванко весь почервонів.
Був гарний, сонячний, весняний день. Ми з сім'єю збиралися піти в ліс на пікнік. Ми часто проводили час на лісовій
природі.
Ось ми уже в лісі, усе навкруги гарно, повітря чиста, тоді був кінець весни і трава була досить великою, також дорогою зустрічалися нам всілякі красиві квіти.
Та враз нам зустрілася маленька дівчинка з сльозами на очах, вона розповіла що загубилася та відстала від бабусі коли вони разом збирали суниці.Ми хвилювались за неї і почати кликати та гукати бабусю. Минуло півгодини, ми знайшли бабусю. Вони подякували нам, але і нам було приємно що ми зробили комусь добре