Іменник-це частина мови, що означає назву предмета і відповідає на питання:хто? що?
Хто? тато, лікар, пес
Що? будинок, одяг, гілка
Іменники є назвами істот і неістот.
Назви істот-це назви людей і тварин. До них ставимо питання хто?
Олена, сова риби.
Назви неістот-це назви неживих предметів та явищ.До них ставимо питання що?
Селище, крісло, огірок.
Іменники бувають загальними і власними.
Власні назви:
-прізвища
-імена
-по батькові
-клички тварин
-назви країн, міст, гір, морів, вулиць.
Усі власні іменники пишуться з великої букви:Крим, річка Дніпро, Іван Франко, собака Білка
Загальні назви:
-назва, що є спільною для багатьох предметів, істот, явищ
Загальні іменники пишуться з маленької букви:хліб, край, сніданок, заєць, газети
Я живу в Україні. В Україні є багато краєвидів. Мальовничих мість.Такі як гори Карпати, озеро Світязь. Я люблю свою країну!
Вітряк, добротний, і по анології
Наявність молекул води у вологому матеріалі також зміщує частотну дисперсію електрофізичних параметрів до області низьких частот в порівнянні з дісперсійнимі змінами сухих матеріалів і речовин. На цій основі стороя діелькометричні частотні вологоміри твердих, сипучих і рідких матеріалів. Частотна дисперсія того чи іншого електрофізичного параметра індивідуальна для кожної речовини. Тому за зміною дісперсійних особливостей контролюючого об'єкта можна визначити також технологічні параметри багатокомпонентних матеріалів і середовищ без руйнування зразка або проби. При дослідженні в широкому діапазоні частот складних матеріалів (композиційних, шарованних, армованих і т. д.) Відкривається можливість за формою АЧХ і ФЧХ прогнозувати фізико-механічні та інші характеристики.
Моє село невелике, порівняно з містом, але дуже мальовниче. Зветься воно Яблунівкою. Через село протікає тиха річка, яка заросла комишем. Там купаються місцеві гуси, а на березі пасуться корови. А далі розташований шматок незайманого степу, горби та схили. Весною він увесь заквітчаний, а влітку вітер доносить до села духмяні пахощі степових трав. Зі степом стикаються рівні зелені поля. Тут агрофірма та фермери вирощуют пшеницю, кавуни та дині, а ще — овочі. На схід від села розташований невеликий та неглибокий ставок. Він має штучне походження. Його вирили десь сімдесят років тому. Саме сюди селяни ходят рибалити та купатися, бо в самій річці суцільні мул, комиш та жаби. Наше село цивілізоване. В ньому багато вулиць, навіть є так звані “краї” . Наприклад,та частина села, що знаходиться біля річки, зветься “Жабівкою”. У нас є газопровод, магазини, середня школа, дітсадок, будинок культури. Ще в селі є церква, саме тому село споконвіку зветься селом, а не хутором. До нас можна доїхати з районного центру на автобусі, який ходить тричі на день. Більшість селян живе у садибах. Вони саджають великі городи та збирають у власних садках яблука, вишні, черешні та груші. Проте в селі є навіть кілька двоповерхових будинків з квартирами. Коли я стану дорослим, то обовязково поживу певний час у місті. А потім повернуся до рідного села, бо краще жити серед природи.