Люди, насправді, дуже часто сміються. Причина сміху буває різна: чи твій друг розповів щось смішне, чи ти сам побачив чи почув, чи згадав. Звісно, сміятися можна й без причини, але якщо ти у колі друзів, то вони завжди тебе підтримають. І вже давно відомий факт, що сміх продовжує людське життя. Головне, щоб він був щирий, від серця. Хоча є й "поганий" сміх - над іншими людьми, над чиїмись проблемами. Може й існує якесь задоволення від подібного, але коли ти стаєш жертвою глузувань, це все ж неприємно, правда?
Мені подобається, коли люди щиро й з добротою посміхаються - тоді вони на очах стають гарнішими. Дуже добре вміти посміхнутися й з своїх помилок, адже оптимістам завжди легше переживати негоду.
Я б хотів мати такого друга тому що, він виправляв свої помилки та у разі не небезпеки друзів рятував їх
Ящерица с толстым языком.
1) віковічний зв'язок з рідною землею;
2) сумлінна праця на землі, як вияв народної етики й моралі, як обов'язку, єдиного засобу і виправдання буття селянина;
3) соціальна проблема мосового зубожіння селян, що спричинило еміграцію за океан.
Напишемо листа до Яви:
Привіт, Яво! Пише тобі п'ятикласник Петренко Сашко. Нещодавно я прочитав твір, у якому розповідалось про твої пригоди із найкращим товаришем. Я розумію, що всі витівки ви робили не зі зла. Просто ви хотіли, щоб слава про вас "гриміла на всю Васюківку". Насправді ви дуже щирі та цікаві хлопці. Я б дуже хотів поспілкуватися з тобою та Павлушею, бо з вами точно не буде сумно!
Ваш шанувальник
Петренко Сашко