Гри(наближ до е, так як не під наголосом; аккомодований внаслідок м'якості наступного приголосного)л(м'який)йа(аккомодований, внаслідок м'якості попереднього приголосного; під наголосом) ж
Це було весно.Приїхав я до села, і зразу ж побіг до садку.Дідусь сказав що на весні сад дуже гарно цвіте.Я прибіг і хотів зірвати бруньку з високої вишні.Дідусь заперечив і сказав що бруньку рвати не можна.Я послухався його і продовжив милуватися весняним садом.
Дурник
Сталося це давно... Може, двадцять років тому, може, п'ятдесят, а може, й не було такого ніколи, але старі люди кажуть, що це чиста правда. Хочеш - вір, хочеш - не вір, але слухай та не перебивай.
Жив собі на селі хлопець, Грицько його звали. Все б добре, але мрійливий занадто був хлопчисько. Дуже любив хмаринки роздивлятися, все дивився у небо. "Чого ти там загубив?", - питають у нього. "Літати хочу", - каже. "Щоб вище за хмари, швидше за вітер!" "Ото ж дурник! Навіщо тобі літати, хіба ти птах?"
Дурник-не дурник, але вчився він краще за всіх, і з бібліотеки не вилазив. Всі книжки там перечитав. І якось знайшов він там книжку якусь, всюди з нею ходив. Читав і креслив щось у зошиті.
"Що ти там малюєш?" - питають у нього. "Крила", - каже. "Літати хочу". "Нічого у тебе не вийде", - казали йому. "Кидай вже про дурниці мріяти, берись до роботи". Але Грицько все одно мріяв і потайки щось лагодив у хліву.
І ось одного разу виперся він на дзвінницю церкви, щось причепив до спини - та й зістрибнув униз! Наші всі аж зойкнули. "Розіб'ється ж! Хоч і дурник він, але ж шкода буде!".
Але ж не розбився хлопець: полетів він, підхоплений вітром, далеко-далеко. І не розбився, ти ж диви! А потім, кажуть, поїхав він до міста вчитися, вивчився і став пілотом.
Я мрію захищати свою країну! Тобто бути військовим.
Захищати свою Україну. За криницю,калину,вербу і тополю,за вишневу свою Україну!!
Я думаю,що я стану тим ким мрію.
Немає такого слова "виясниться". Є слово "з*ясується".