Одного разу, йшов по парку хлопчик Давидко, і побачив дивну та красиву пташку. Вона була така-така гарна! Словами не передати. Хвостик пишний, червоний та синій, на животику намальоване серденько, зеленим і у перемішку з жовтим , на шийці синенькі плямки, а на головці велика плямка рожевого коляру. І тоді хлопчик задумався:
-Пташка красна пір'ям... А ми? А ми, люди, чим красні? Йду попитаю свого дідуся!
І пішов Давид до дому. У нього був дідусь старенький, по за 80. Але мудрий.
- Дідусю! Любий! Скажи мені, чим людина красна?
-Синоцю мій, зараз тобі все поясню... Людина, це жива істота, вона вміє думати, мріяти, та говорити. Людина красна не одягом, не мудрістю, навіть не красою! Людина стає віддана Богові, і красна, добрими поступками та справами...
- Я зрозумів! Дідусю! Ти як завжди, мене виручаєш! Дякую тобі!
- Будь ласка внучатко!
Краще недоговорити, ніж переговорити.
Що маєш казати, що наперед обміркуй.
Всякому слову свій час.
Бережи хліб на обід, а слово – на відповідь.
Погане слово проковтни.
Одне погане слово скажеш – почуєш десять.
Краще мовчати, ніж брехати.
Коли дурень мовчить, він схожий на розумного.
Довга балачка більше докучає, ніж довга мовчанка.
<span>1. Мене вразили її зблідлі вуста, змарніле обличчя, посивіле волосся. 2. Коли ми підбігали до фінішу, нам аплодували глядачі. 3. На вечорі виступали з читанням своїх творів письменники-початківці. 4. Починаючи вивчати проблему, він бачив можливість її практичного застосування. 5. Стоячи біля дошки, Максим завжди розгублюється. 6. Той, хто співав
Характер помилок - неправильне застосування дієприкметника та дієприкметникового зворота. </span>
З-зв согл тв
о-а гл ;безуд
з-зв согл тв
у-у гл ударн
л-л зв сонорн согл мягк
я 1)й-согл зв тв
2)а -гл безуд
6б 7зв
<span> Молодь нашої країни </span>зобов'язана<span> пам'ятати, що мова - одне із багатьох див, створених людьми, вона віддзеркалює душу народу, його історію.</span>