Одного разу, йшов по парку хлопчик Давидко, і побачив дивну та красиву пташку. Вона була така-така гарна! Словами не передати. Хвостик пишний, червоний та синій, на животику намальоване серденько, зеленим і у перемішку з жовтим , на шийці синенькі плямки, а на головці велика плямка рожевого коляру. І тоді хлопчик задумався: -Пташка красна пір'ям... А ми? А ми, люди, чим красні? Йду попитаю свого дідуся! І пішов Давид до дому. У нього був дідусь старенький, по за 80. Але мудрий. - Дідусю! Любий! Скажи мені, чим людина красна? -Синоцю мій, зараз тобі все поясню... Людина, це жива істота, вона вміє думати, мріяти, та говорити. Людина красна не одягом, не мудрістю, навіть не красою! Людина стає віддана Богові, і красна, добрими поступками та справами... - Я зрозумів! Дідусю! Ти як завжди, мене виручаєш! Дякую тобі! - Будь ласка внучатко!
По второй схеме кінь підходить , а по третьей болото. А первую никак не могу придумать. Нужно слово из 5 букв где 1 и 4 буква может быть і, я, ю, є, ь или й.
1) Той питається - головна, хто не знає -підрядна(складнопідрядне речення з підрядним з'ясувальним) 2)Те й пожнеш -головна, що посієш -підрядна(СПР з підрядним з'ясувальним) 3)Не кажи гоп -головна, <span>доки не перескочиш -підрядна(СПР з підрядним часу)</span>