<span>Бабусю, голубонько, скажи мені щиру правду
!Привітай же, моя ненько, моя Україно.
Чого, батьки, сумуєте?
Ідіте, сини, погуляйте, пошукайте долі!
Пливи, пливи, моя доню, Дніпром за водою.
Любітеся, брати мої, Україну любіть.</span>
Ответ:
- Матусю, сонечко моє, а що означає прожити день недаремно?
- Ти тільки що назвала мене сонечком і мій день став світлішим та теплішим, я згадуватиму його завжди, як щось особливе.
- Зрозуміло, значить я зробила добрий вчинок.
- Ні, доню, добрий вчинок - це не слова. Ти бачила, як твій товариш Дмитрик витяг із річки кошеня, яке туди впало?
- Так, бачила і що?
- А що тобі подумалось, коли ти спостерігала за хлопчиком?
- Мені хотілося стати такою ж сміливою і теж когось урятувати.
- Ось бачиш, порятунок кошеняти і є гарним вчинком, тому що пробуджує в людях бажання творити добро.
- А я теж хочу зробити добру справу.
- Та ти ж її уже зробила, коли побігла в магазин, щоб купити сусідці хлібину.
- Он як, значить, я прожила день недаремно?
- Так, донечко, бо тільки той, хто протягом дня почує добре слово, комусь потрібен, той хто побачить гарний вчинок - захоче його повторити, а той хто зробить добру справу - має право називатись Людиною.
- Тепер, матусю, я кожен день житиму недаремно, бо ж скільки гарних слів ще не почуто і скільки гарних справ чекають саме на мене.
Объяснение:
У кожної людини на землі тільки одна Батьківщина. Це те місце, де вона народилася, де пройшли її дитячі роки, де вона виросла, місце, яке вона не раз проміряла своїми ногами. Моя Батьківщина — чудова Україна. Я щасливий з того, що народився і живу саме тут. Я дуже люблю свою Батьківщину за її неосяжні, красиві, безмежні простори. Вийди в поле — і ти одразу закохаєшся в золоті поля пшениці, яка наприкінці літа схожа на справжнє море. Увійди в пшеницю — і тебе майже сховають колоски, наче морські хвилі. І тільки небо буде синіти над дороговказом. Така краса милує мою душу. Здається, йшов би цілу вічність стежкою серед поля, тільки б вона не кінчалася.
А які в Україні красиві міста! Яка в них незвичайна стародавня і сучасна архітектура! Київ, Львів, Харків, багато інших міст, — усі вони свідчать при високий культурний рівень наших пращурів.
Хто не милувався сивочолим Борисфеном-Дніпром і Успенським собором, Києво-Печерською лаврою і Видубицьким монастирем, Золотими воротами княжого міста і Софією Київською? Все це неповторні духовні символи культури та історії нашого народу, одвічні цінності, без яких немислима наша Україна.
Золотоверхий Київ височіє на дніпровських схилах більше п’ятнадцяти століть. Київ, якому випала доля стати «матір’ю міст руських», якому довелося виконувати важливу історичну місію у формуванні найбільшої у стародавні часи європейської держави — Київської Русі.
З високості київських пагорбів оглядаючи далекі простори, що розкинулися поза Дніпром, мимоволі замислюєшся над питанням: чиї ми діти і звідки ми пішли, сучасні українці? І дуже хочеться знати, для кого наша земля була Батьківщиною тисячі років тому, якою мовою спілкувалися наші пращури, яке походження має слово «Україна»?
Оглядаючи рідну землю, захоплюєшся її величчю і красою. Який простір! Яка широчінь! На півночі країни багряніють червоною калиною нескінчені ліси, на сході встають терикони донецьких шахт, димлять трубами заводи і фабрики Слобожанщини, на півдні колоситься золоте море пшениці, на заході постають дивовижні Карпатські гори. І все це багатство — то моя Батьківщина, моя Україна!
-Привіт.
-Привіт.
- Ну що зробив уроки?
-Та зробив , три години вчив , читав , писав .А ти?
- Я нічого не вчив .Ввечері вчитему коли мама прийде.
- Ати бачив як Колька вчора впав ?
- Оце всі сміялись .
-Ага.
-Ну тоді пака .А то мені ще уроки вчити .
-Пака
Зробив - минулий
Вчив- минулий
Прийде - майбутній
Читав - минулий
Писав - минулий
Впав - минулий
Сміялись- минулий
Вчити - майбутній
