Я цілком згоден з думкою, що цінність часу пізнається аж тоді, коли він утрачений. Цей вислів, має дуже глибоку повчальну думку, проблематика якої є дуже актуальною в наш час.
Я часто питав себе: «Що таке час взагалі?». Матеріально його не існує, але він здатен на що завгодно: він, тобто час, може розлучити людей, подарувати життя, розбити серце та вилікувати душу. Один день не можна прожити двічі. Я вважаю, що найприємніше марнування часу – це проведення його з користю для себе й інших. Це – мій особистий принцип, котрий, я гадаю, не зміниться.
Роблю уроки, и мені потім стає скучно от би якщо сразу піти гуляти але потрібно зробити уроки. Зробив математику ще осталось зробити українську мову. І мені захтілось подивитись альбом, дивився собі і згадав що потрібно зробити урокі. Прошла година, коли я зробив українську мову я одразу склав речі в рюкзак і пішов бистро гуляти бо мене друзі ждали
1. Дорогою додому.
2.Маленькі помічники.
3.Вдячна бабуся.
Був теплий сонячний день. Марічка і Степанко поверталися зі школи. Дорога додому пролягала повз обійстя бабусі Марії.Крізь фіртку діти побачили стареньку, яка поралася на городі. Рухи її були повільними, кволими і діти зрозуміли, що бабця нездужає: у неї болить спина.
Рішення про допомогу було прийнято Марічкою і Степанком майже одночасно - у бабусі Марії не було рідних. Діти наввипередки кинулися на город.
Скоренько визбирали і поносили в комору огірки, Степанко сходив за водою до криниці, а Марічка погодувала курей.
Бабуся була розчулена вчинком дітей. Вона красно їм подякувала та пригостила смачними яблуками. Діти поверталися додому щасливими.
<span>
</span>
Останнім часом я помітила, що мої однокласники мало звертають увагу на добрі чи погані вчинки наших однолітків. Та стався один випадок, який змусив і мене, і моїх ровесників замислитися над тим, що сталося.
Я відвідую заняття школи карате. Стало відомо, що Ігор П. із нашої групи дуже сильно вдарив дівчинку-однокласницю. Ми знали, що за Ігорем давно закріпилася слава першого бешкетника в школі. Але щоб ось так... Тренер довго розмовляв із батьками Ігоря й дівчинки, а потім було прийняте рішення.
На одне з тренувань прийшли батьки обох сторін. Ми вишикувалися в дві шеренги. Ігор роздягнувся до пояса й пройшов через наш стрій, а ми, доторкаючись до нього своїми поясами, висловлювали своє обурення. Ігор плакав. Йому не було боляче, він плакав від сорому за свій вчинок. Далі він підійшов і вибачився перед усіма: перед дівчинкою, її батьками, своїми батьками, перед тренером, і перед кожним із нас. Я думаю, що це буде йому уроком на все життя. Ігор після цього дуже змінився, навіть сам став зупиняти бешкетників, які негідно поводили себе в школі.
Пропоную скласти текст-міркування про красу птахів так:
Кажуть, птахи – краса нашої землі. Але чим же прикрашають землю пташечки? Ластівки, горобці, дрозди – дуже співочі. Вони прикрашають наш край гарними та дзвінкими піснями. Весінні співи цих птахів розливаються по алеях та парках.
Невже лише своїми співами гарні птахи? Я думаю, що ні. Дуже цікаво спостерігати й за польотом пташок. Вони піднімаються високо вгору і розправляють свої великі крила. Політ пташок – це справжня краса! Здається, що лише у небі птахи вільні.
Пташки дуже гарні. Одні – сіренькі, інші – синенькі або жовтенькі. У кожної з них свої барви. Я вважаю, що птахи і дійсно є красою нашої землі. Вони прикрашають наш світ вільними польотами, гарними співами та своєю яскравістю.
