Пре-префукс,двічн-корінь,ий-закінчення
Я дуже люблю свого дідуся. Мій дідусь - лікар. Він давно має бути на
пенсії, але ще працює. На роботі його з повагою називають по батькові,
Михайлом Івановичем. Дідусь - дільничий терапевт у поліклініці, він
лікує дорослих людей та виписує їм лікарняні листи.
Мій дідусь Михайло середнього зросту, у нього кругле обличчя. Я б не
назвав його худим або струнким. Швидше, він вельми вгодований чоловік.
Дідусь носить вуса. Волосся на голові в нього вже майже все сиве, і вуса
теж. У дідуся густі брови, чорні з сивиною. Ще він має гарні
світло-карі очі.
На перший погляд мій дід здається добрим товстуном. Але він
любить порядок та не дасть собі «сісти на голову». Якщо дідусь
сердиться, його брови грізно хмуряться. У цей момент він може одним
поглядом навести страху на того, хто з ним сперечається. Пацієнти та
медсестри дуже його поважають. А онуки, тобто я та мої двоюрідні брат та
сестра, слухаються дідуся з першого разу.
<span> Дідусь вміє робити все! У нього золоті руки. Він водить машину, може
майструвати різні речі, навіть меблі. Дідусь Михайло - дуже цікава
людина. Я міг би ще довго розповідати про нього.</span>
Вибілювати зуби - усміхатися.
Намальований, дзьоб, сльоза, льон, льодовик, сьогодні, сьомий, тьохкати, льох, польовий.
[ у' ч е н’ ] учень ........
