Люди, бережіть любов до свого рідного краю.
Сонце, вийди із-за хмари!
Дощик, напої землю вологою!
1.Сашко, давай підемо до школи лісом. 2.Заховайся від холоду й заметілі в яму, Сіроманцю. 3.Сторононько рідна, ти так часто снишся мені. 4.Байдужії зорі, ви смієтеся холодним промінням мені. 5.Море безкрає, ти повне руху і спокою. 6.Моя зозуленька, ти така невеличка. 7.Дорогі гості, приходьте до мене о пятій годині.
Тільки-но сходить сніг навесні, до життя пробуджуються одні з найулюбленіших дерев, що ростуть у наших краях. Вони прикрашають вулиці українських міст та парки, а також ліси та поля. Вони ростуть майже скрізь. Це берези.
Весна ще не запанувала у світі, а під білою березовою корою вже стрімко біжать соки. Це гарне дерево після зимового сну готується до нової пори.
Спершу набухають яскраво-зелені березові бруньки.