Для мене Тарас Григорович Шевченко-це все. Вперше про нього я почув від своєї матері. Вона розповідала мені про те,якою великою людиною він був.Дійсно, коли я проходив його творчість в школі-я твердо зрозумів, що це Великий письменник та художник не тільки тих, давніх часів,а й сьогодення.Читаючи його твори,я продовжую паралелі з сьогодення ,і бачу , що він був не тільки талановитим митцем,а провидцем
Фразеологізми
Нічого очі мозолити—Без пам’яті летіли хлопці в глупу ніч—На серці неспокійно—Язики почали заплітатись—Стати як кістка в горлі—Вовка мов лизень злизав—Не навчився у Сірка очей позичати—Щелепа повільно поповзла вниз—Ковзнув поглядом—Встигнеш з козами на торг—Хлопцям довелося б непереливки—
«Давня весна» Леся Українка аналіз Автор: Леся Українка Рік написання – 1894 Тема: відтворення впливу приходу весни на хворобливий стан поетеси. Ідея: возвеличення краси весняної природи, за сприянням якої людина забуває про свою хворобу, самотність. Основна думка: Моя душа ніколи не забуде Того дарунку, що весна дала. Жанр: пейзажна лірика. «Давня весна» художні засоби Метафори: «весна промінням грала, сипала квітки»; «летіла хутко», «весна… дарунки всім несе», «заглянули від яблуні гілки», «зам иготіло листячко зелене», «прилинув вітер, заспівав», «прилинули пісні пташині», «гай свій відгук… прислав», «весна дала», «весна… за вікном цвіла». Порівняння: «летіла хутко, мов стокрила». Риторичні оклики: «За нею вслід співучії пташки!», «Зелений шум, веселая луна!», «Ні, не забула!». Композиція «Давня весна» Експозиція: «була весна…». Зав’язка: хворобливість і самотність поетеси під час буяння весни. Кульмінація: радість ліричної героїні з приводу того, що її «не забула» весна. Розв’язка: вдячність поетеси весні за її дарунок. «Давня весна» ідейно-художній аналіз Весна — найжаданіша пора у житті людини, її завжди зустрічали радісно й урочисто. Після довгої зимової холоднечі та негоди всім кортить поспілкуватися з живою природою — власними очима побачити, як прокльовуються з-під землі ніжні списики зела, як прилітають птахи і лунають їх дружні співи. Весна для Лесі Українки — це час, коли їй не так болить, це відчуття приливу сил, енергії, прагнення насолоджуватися, радіти від тих змін, які відбуваються в природі. Дана поезія написана під час хвороби поетеси. Як же сприймає прихід весни поетеса? Це ми дізнаємося, ознайомившись із змістом її поезії «Давня весна».
ВЕСНА КРАСНА
Про весну часто кажуть: весна красна . " Красна" - не тому що з'являються червоні квіти. Адже все одно основний колір весни - зелений. А тому що - красива . <span>Це дійсно дуже красиве час року.
</span><span>У перші дні весни природа ще виглядає досить непривабливо : сірі грудки снігу , голі чорні дерева . Але вже так весело починає світити і пригрівати сонце , що картина виглядає все одно радісною і обіцяє. </span><span>Всі знають: ще трохи і прийде справжня краса.
</span><span>Дуже красиві і ніжні перші квіти. Вони вилазять прямо з-під снігу. А ледве зійде сніг , вся земля швидко покривається свіжої травичкою . </span><span>Вона така красива, яскрава , що її порівнюють з дорогоцінним каменем , називають смарагдовою .
</span><span>А через ще тиждень на деревах починають набухати і лопатися нирки. Уважний людина , проходячи повз одного і того ж куща або дерева , щодня відзначає , як збільшуються і розкриваються пробиваються листочки. Багато дерева починають цвісти ще до того , як випустили листочки , наприклад , верба . </span><span>Пухнасті сірі грудочки на вербі нагадують маленьких зайчиків , які причаїлися в очікуванні тепла.
</span>
