<span>балада создана на основе какойто истории)) и написана несколькими людьми! а поэма написана одним человеком!</span>
Если бы я стала президентом, то сначала я бы повысила заработок людей. Я считаю не менее важно сделать больше парков, заповедников, кинотеатров и музеев, что бы у живущих людей в нашей стране было больше забав и развлечений.
Особенно меня волнует экология!!! Стоит только подумать — все мы выбрасываем мусор, который накапливается в нашем ведре для мусора. А куда потом одевается этот мусор? Мусор выбрасывают на свалки. Эти свалки чаще бывают у морей и в полях.
Таких людей надо штрафовать.
Любовь к родине должна быть у каждого гражданина ,он должен ее любить и защищать,ведь он сдесь родился.
Оповідання М. Шолохова «Доля людини» вражає людяністю і переконливою правдою образу головного героя Андрія Соколова.
<span>Автор не ідеалізує свого героя, не ставить його над іншими, а розповідає про те, як він боровся з життєвими обставинами. Андрій Соколов не надзвичайний супергерой. Він просто людина, яких було багато. Але тим величнішим постає він серед випробувань, які випадають на його долю. Можливо, якщо б не війна, він так би й не дізнався, на що здатний. Потрапивши на війну, Андрій Соколов зрозумів, що є обов'язок, який не можна порушувати. </span>
<span>Це обов'язок перед Батьківщиною, перед своїми товаришами, з якими воював. Саме тому він відчайдушно, ризикуючи життям, намагається довезти снаряди, бо вони вкрай потрібні тим, хто залишився без боєприпасів віч-на-віч з ворогом. І не його провина в тому, що не загинув після вибуху, а потрапив у полон. І в полоні він не забув, що є людиною. Це було нелегко в умовах, коли треба було зберегти життя серед голоду, знущань, виснажливої праці. </span>
<span>Але Андрій Соколов виборов перемогу, перш за все ніш собою. Тому й вийшов з полону незломленим, готовим битися з ворогом. Пройшовши крізь випробування полону, він не схибив проти людяності, не зради» своїх товаришів, не дозволив собі егоїстичних вчинків. Досить пригадати, як цім, сам виснажений, голодний, приніс шматочок сала й хліб своїм товаришам і розділив усе порівну. Так Соколов воював і жив після втечі з полону. Особиста трагедія — загибель дружини й дочок — надломила його сили, але й тоді він знайшов мужність жити, боротися й сподіватися на майбутнє. </span>
<span>Але загинув син Андрія Анатолій, і світ потьмянів для нього. У таких ситуаціях люди губляться, часом стають злими. Але Андрій Соколов не зачерствів душею. Зустрівши маленького сироту, в якого війна відібрала батьків, Соколов зігріває його теплом батьківської турботи й радіє тому, що може ще бути комусь потрібним. </span>
<span>Образ Андрія Соколова — звичайної людини, яких багато, — це приклад людяності й гідності. Ось чому ми захоплюємося цим героєм.</span>
Осень дожди , слякоть, грязь но зато в это время года можно часто увидеть радугу и листья опадают все деревья голые. А я иду в школу в резиновых сапогах и прыгаю на лужи с зонтиком .
