Как же хорошо гулять в зимнем лесу! Светло, дует ветерок и снежинки падают. Вокруг тебя только деревья, а по ним иногда пробегают белочки или садятся на них птички. Ох, а как эти птицы поют! Просто загляденье. А когда выходишь из леса и возвращаешься домой, на траве виден иней. Зима очень любит украшать природу своим холодом. Так же в это время года большинство зверей ложатся в зимнюю спячку. А остальные ведут активный образ жизни! Кто-то собирает еду, которую дают им люди, а другие например играют с другими, общается, а кто-то только-только родился! Как же хорошо зимой...
------------------------
Получилось не как сказка, а более как рассказ. На большее фантазии не хватило)).
Тухольська громада - приклад злагоди та любові до свободи (за повістю І. Франка «Захар Беркут»)
У своєму творі Іван Франко оповідає про давні часи. Йде 1241 рік. Але кілька сторіч тому на Русі існували громади людей, що понад усе цінували волю та злагоду, вміли працювати та воювати пліч-о-пліч, разом ухвалювати рішення та боронити власні інтереси. Саме такою є тухольска громада на чолі із Захаром Беркутом.
Захар Беркут — сивий старець, староста громади. Кожне слово, сказане ним, сповнене мудрості та життєвого досвіду. Мені подобаються його погляди на життя. Захар Беркут каже, що доти життя людини має сенс, доки вона може допомагати іншим. І навіть у свій вік, а за твором йому близько дев'яноста років, він допомагає своїм товаришам порадою, лікує їх, стоїть на чолі громадського суду.
Сцена громадського суду — одна з центральних у повісті. Перед читачем постає приклад справжньої демократії. На суд покликано боярина Тугара Вовка, який не тільки привласнив громадські ліси, що зроду годували тухольців, а й вирішив накласти мито на проїжджих, аби збагачуватись за рахунок простих людей. Тугар Вовк, за його власними словами, «плює на хлопський суд», але все ж не може опиратись рішенням, що ухвалюють люди. За його вчинки йому присуджено покинути Тухольщину, і він змушений скоритися присудові. Так тухольці відвойовують власні права.
Цікавими образами повісті також є постать Максима, сина Захара Беркута, і постать Мирослави, дочки Тугара Вовка. Справжнє кохання об'єднує молодих. І сила цього кохання вища від усіх соціальних стереотипів. Хоча Тугар і згордував Максимом, коли той просив руки Мирослави, але сама дівчина показала себе сильною людиною. Мирослава не дозволила б нікому розпоряджатися своєю долею. Не дозволила навіть батькові.
Під загрозою монгольської навали тухольці об'єднуються, щоб разом боронити свою землю. Хоча описані події й відбувалися багато років тому, мені здається, що устрій тухольської громади може бути гарним прикладом і для сучасних людей, адже дуже часто в нашому суспільстві панує розбрат і байдужість до потреб інших.
Знакомство с Ольгой Ильинской совершает настоящий переворот в жизни Обломова. С появлением Ольги Обломов становится другим человеком, живым и активным. Он рано встает, красиво одевается и т.д.
Постепенно Ольга вытаскивает Обломова из его "сонной жизни" и пытается изменить его. Обломов действительно меняется: он меньше спит, больше двигается, начинает много читать и т.д. Все это Обломов делает для Ольги, а не для себя.
Т.к. до бала иван васильевич отец Вареньки,полковник Петр Владиславович казался главному герою идеалом.Но все изменилось после бала,когда Ивану Васильевичу не спаслось и он решил прогуляться и увидел ужасающую картину.После этого отношение к отцу Вареньки отношение изменилось и жениться он больше не хотел.
