Еней – син <span>Венери і Анхіза, народився у Трої. На початку поеми Еней, як і інші троянці, на мою думку, постає легковажним козакком, який «удавсь на всеє зле проворний, завзятіший од всіх бурлак». Він мав досить міцне козацьке здоров’<span>я, оскільки часто на різних бенкетах пив не по одній чи дві чарки. </span><span>А доки не «напали перелоги, опухли очі, як сови, і весь обдувся, як барило, було на світі все немило». Також Еней легко розбивав серця дівчатам, зокрема Дідоні, яка через нього потрапила в пекло, здійснивши самогубство, а він сказав: «Нехай їй вічне царство, мені же довголітнє панство і щоб друга вдова найшлась!» Цим показавши свій егоїзм і себелюбство. У другій частині поеми Еней постає видатним полководцем, проти якого збунтували латиняни і Турн. Він не спить ночами, роздумуючи над боєм. Талант дипломата показує у поході до аркадян, які не відмовили йому в допомозі. Піклується про свою дружину. Зокрема, як Низ і Евріал </span></span>
<span>сказали, що ідуть у ворожий табір, то він «до боку Низа прив’<span>язав </span>свій палаш Для милого Евріала не пожалів того кинджала, що батько у дідони вкрав.» <span>Еней – це збірний образ запорозького ватажка, в якому відображене деякі національні риси українського характеру. Підсилює образ Енея троянці-запорожці, що щиро люблять рідну землю і готові піти за ради неї на смерть. Також вони виступають працьовитими і розумними, чесними і благородними. Найбільш яскраві особистості із троянців це Низ і Евріал: «Хоть молоді були та гожі і кріпкі, храбрі, як харциз. В них кров текла хоть не троянська, якась чужая-бусурманська, та в службі вірні козаки.» «Сей Євріал був молоденький, так годів з дев’ятнадцять мав, де усу буть, пушок м’якенький біленьку шкуру пробивав; та був одвага та завзятий, силач, козак лицарковатий.» Він із Низом забрались до ворожого табору і перерізали чимало ворогів, але природа їм зрадила і їх, зловили, вбили. Отже, вони померли не шкодуючи життя за чужу країну і свободу.</span></span>
В житті усім потрібна дружба:І для розваг, і для журби, й для служби.Із другом легше в світі жити,Але й дружити треба вміти.Слід другові допомагати,В пригоді завжди захищати,Слід жарти друга розумітиЙ самому жартувати вміти.Коли ж якесь нерозуміння,Потрібно виявить терпіння.При сварці – швидше помиритись –<span><span>Не варто з друзями сваритись</span>
</span>
Що таке щастя, кожен розуміє по-своєму, адже кожен з нас — індивідуальність, що має власні інтереси та уподобання. Для когось щастя—це мати автомобіль найновішої моделі, добре облаштовану квартиру з меблями, від яких тріщать стіни, та гаманець, наповнений зеленими папірцями —доларами. Можливо, це і є якась сота частина щастя. А може, й ні.
Але, на мій погляд, щастя усе ж таки не в цьому. Щастя — це мати вірних, незрадливих друзів, здатних у будь-яку хвилину прийти до тебе на допомогу.
Я знаю, якщо станеться біда, я можу розраховувати на тверду руку друга. Він допоможе мені порадою, він запропонує реальну допомогу. У цей же час мої друзі теж можуть розраховувати на мене. І я їх не підведу, не зраджу. Тоді ж що може бути кращим за це товариство, за товариську підтримку?
Дитина
Допитлива, Весела
Допомагає, Розважається, Дружить
Помічниця батькам
<em>1. Найкращий друг Вiтька ?</em>
<em>2. В кого закохався Вiтька ?</em>
<em>3. Якi атрибути повиннi бути для серенади ?</em>
<em>4. Кому заспiвав серенаду Вiтька ?</em>
<em>5. Мiж ким повина була бути дуель ?</em>
<em>6. Секундант Федька ?</em>
<em>7. Що за забанки Галi Козачок виконував Вiтька ?</em>
<em>8. З ким побачив Галю Вiтька ?</em>
<em>9. Як вiн назвав Галю коли побачив з iншим ?</em>
<em>10. Порiвняйте Вiтька i Федька </em>
