Захар Беркут-найстаріший та наймудріший чоловік тухольської громади.Він патріот рідної землі,рідного села Тухля.
В чому проявляеться його паріотизм:він робить свій вирір,жертвує своїм сином заради ріної землі.Захар чинить за велінням обовязку,всіма силами тамуючи свій душевний біль.
Своїми словами"Життя лиш доти має вартість доки чоловік може допомагати іншим" він пікреслює свій сенс життя-допомога іншим.Громада-найголовніше у його житті.
Його основним покликанням є користь народу,тому ще з дитинства він навчився лікувати рани,аби у бою лікувати воїнів.
<span>Не згоджуеться на брухню"...Беркути додержують свого слова навіть ворогові і зрадникові..."</span>
Захар Беркут казав, що сім'я Беркутів ніколи не сплямують своїх рук і
серця, тому що Беркути радше самі загинуть, ніж загинуть інші люди через
них.
<span>
Без
верби і калини нема України (за твором
М. Вороного "Євшан-зілля")</span><span>
І.
Микола Вороний — творець поетичних
шедеврів. (М. Вороний — неперевершений
майстер слова, автор глибоко патріотичних
творів. "Навіть за умов тотальних
царських заборон і переслідувань
українського слова, — слушно зауважує
Г. Вервес, — Вороний створив... непересічні
речі, які й зараз можемо сміливо віднести
до його кращих надбань".)</span><span>
II.
Святі почуття людини, оспівані у поемі
"Євшан-зілля".</span><span>
1.
Наскрізна ідея твору. (Через увесь твір
проходить ідея любові до рідного народу,
до своєї Батьківщини, до місця, де ти
пустив своє коріння. І горе тій людині,
яка відцуралася свого народу і, потрапивши
у чужу землю, забула рідне слово,
материнську пісню, батьківські заповіти.)</span><span>
2.
Образ ханського сина. (Ні пісня колискова,
ні розповідь про нещасного батька не
розбудили в хлопцеві мрій про вільне
життя. І лише ароматне зілля допомагає
йому згадати рідний степ, милу сторону,
своїх батьків. Він ніби прокидається
від довгого сну, він розуміє:</span><span>
Краще
в ріднім краї милім</span><span>
Полягти
кістьми, сконати,</span><span>
Ніж
в землі чужій, ворожій</span><span>
В
славі й шані пробувати!)</span><span>
III.
Актуальність поеми. (В образі ханського
сина М. Вороний зобразив тих українців,
які забули, "чиїх батьків ми діти",
тих, які мовчать і не мають сили вибороти
крашу долю своїм нащадкам, тих, які
шанують чужі звичаї і занедбали рідний
край. Закінчуючи поему, М. Вороний ставить
риторичне питання:</span><span>
Де
ж того євшану взяти,</span><span>
Того
зілля-привороту,</span><span>
Що
на певний шлях направить, —</span><span>
Шлях
у край свій повороту?!)</span><span>
</span>
1. Три сини.2. Указ короля.3. Рішення третього сина.4. Зустріч з сивим дідусем.5. Порада та допомога.6. Летючий корабель.<span>7. Слухало, Скороход, Стрілець, Об’їдайло, Обпивайло, Морозко.</span>8. Останній дивний пасажир корабля.9. Зустріч з королем.10. Незадоволений володар.11. Слухар підслуховує розмови.<span>12. Перше завдання та допомога Скорохода.</span><span>13. Друге завдання та допомога Стрільця.</span><span>14. Третє завдання та допомога Об’їдайла.</span>15. Четверте завдання та допомога Обпивайла.<span>16. П’яте завдання та допомога Морозка.</span>17. Шосте завдання.18. Велике військо.19. Чарівне перетворення.<span>20. Пишне весілля.</span>
у творі і віршах у них спільного,що візьме пензлик невеликий і розмалює суницю,травичку,що вишні червоніють.І ще що було жарко в червні.