<span> головний герой роману — простий селянський хлопець, син теслі з бідної родини — Жульен Сорель. Своєю тендітністю та хворобливістю він викликав ненависть у братів та батька, та й сам зневажав їх. Тому не ігри та пустощі на міській площі приваблювали його, а поглинання книжок та нескінченні розмови з лікарем наполеонівської армії викликали задоволення юнака. І Жульєн, позбавлений користолюбства, сповнюється честолюбних мрій, бажання піднятися вгору, діяти, посісти вище місце у суспільстві. Знання на латині Святого письма, вихованість, приємний вигляд приводять Сореля в будинок мера Вер'ера пана де Реналя на посаду гувернера. Але бунтівнику, борцю з гуртом багатіїв, коханцю пані де Реналь доводиться розпрощатись із "милим" сімейством і попрямувати в Безансон, до духовної семінарії. </span>
<span>Здавалося б, начитаність, знання, уміння мислити дозволять юнакові стати першим вікарієм, піднятись на кілька сходинок угору до своєї мрії, але — не судилось. Позитивні риси Жульєна викликають у семінаристів лють, ненависть, і юнак відмовляється від духовної кар'єри, розуміючи, що громадська думка в провінції реакційна. </span>
<span>Мрії завоювати світ допомагає рекомендація абата Пірара, і таким чином Сорель потрапляє у будинок маркіза де Ла-Моля в Парижі. Він невтомно працює в бібліотеці, вчиться верхової їзди, пізнає світські манери і досягає успіху. Знатна красуня покохала його, Маркіз посилає Сореля у Лондон із секретним дорученням. І все ж таки вищі кола не визнають його талантів та достоїнств, не цінять розум та порядність. Ніколи маркіз не дасть згоди на одруження своєї дочки із селянським хлопцем, плебеєм. </span>
<span>Фатальний постріл у церкві доводить Жульєна до гільйотини, гинуть його намагання піднятися по суспільних сходинках відповідно до своїх природних здібностей і прагнень. В очікуванні страти юнак відмовляється від будь-якої допомоги представників вищого світу, від помилування в разі його покаяння. Наполеонівська гординя, брехня та лицемірство довели Жульєна до загибелі. Суспільству не потрібні такі люди, як він. Місце в суспільстві залежить від грошей та походження. Мрію про славу розбито вщент. </span>
1. Остап Мандрика — головний герой оповідання «Дорогою ціною». 2. Портрет і зовнішність героя 3. Багатоаспектність зображення Остапа: а) психологічний стан; б) ставлення до життя; в) прагнення та цінності; г) роль діда у вихованні героя, формуванні його поглядів; д) кохання до Соломії. 4. Риси характеру героя: 5. ОстапаМандрика — борець за волю, щасливе життя поневоленого люду
І. Нечуй-Левицький та П. Мирний дуже добре володіли словом та були справжніми знавцями свого народу. Ці письменники дуже влучно змальовували типові характери нашого народу. Окрім цього, обидва з авторів мали чітку суспільну позицію, сміливо відстоювали свою думку навіть у сфері політики.
І П. Мирний, і І. Нечуй-Левицький дуже добре знались на психології людської душі. Так, П. Мирний започаткував жанр соціально-психологічного роману. З особливою майстерністю він створював образи у творі «Хіба ревуть воли..», зобразивши емоції та переживання своїх героїв. У «Кайдашевій сім’ї» І. Нечуй-Левицький також звертається до людських характерів. Він змальовує цілу галерею різноманітних образів: Кайдашиха, Мотря, Карпо та Лаврін. Всі ці люди дуже різні.
Отже, обидва письменники мають чимало спільних рис. Зокрема їх єднає бажання зобразити людські душі та віднайти особливі характери. Окрім цього, письменники мали однакову життєву та громадянську позицію, яка була непохитною до кінця їхніх днів і знайшла відображення у їхній творчій манері.
Від дорослих ми часто чуємо: "Гуртом і батька легше бити". Дійсно, якщо разом, то легше все вийде. Є казка, у якій старий батько подав такий приклад: одну гілочку легко зломити, а пучечок важче. Це все до того, що єдність — це велика сила. Ось і у повісті І. Я. Франка "Захар Беркут" зображено, як єдність, згуртованість та відданість своїй Батьківщині можуть допомогти здолати найстрашнішого ворога.
Вражає своєю сміливістю Максим Беркут, син Захара, що з полону намагається допомогти своєму народу. Мирослава, кохана Максима, нічого не злякалася і допомагає здолати монголів тоді, коли її батько став зрадником. Але головним героєм твору є Захар Беркут, що не лише стоїть над громадою і вміло керує, а й відважний та відданий своєму народові. Він наважується битись до кінця, не зважаючи на те, що його син у полоні монголів. Захар Беркут не дає батьківській любові переважити громадський обов'язок. Дії оборонців відважні і разом з цим точні. Спільнота працює, ніби одна людина. Розуміють один одного, вболівають за кожного. Прекрасна сила єдності показана у цьому творі, і підтвердженням думки про необхідність єдності є останні слова Захара Беркута: "Чим ми побідили? Чи нашим оружжям тілько? Ні. Чи нашою хитрістю тілько? Ні. Ми побідили нашим громадським ладом, нашою згодою і дружністю".
Я повністю згоден з цими словами ватажка тухольців. З історії ми знаємо багато прикладів, коли розбрат призводив до поразки. З неї ж таки ми довідуємось, що коли під час біди люди, князівства, країни об'єднувались, то завжди перемагали. Отже, сила наша в єдності, згуртованості, відданості своїй Батьківщині.
Шпичак в оповіданні є втіленням зла. Він жорстокий та черствий, Лось потрібен йому вбитим, щоб продати його роги та м’ясо. Шпичак навіть не вагається у своєму рішенні підстрелити Лося на очах у племінників, тому що впевнений — вони будуть на його боці. Його самовпевненість зрадила йому — хлопці не захотіли мати з ним справу. У фіналі оповідання він дуже хоче, щоб Лось ожив. Але не тому, що йому шкода вбиту ним тварину або його мучає сумління. Він лише злякався відповідальності, бо якщо діти повідомлять керівництву заповідника про цю подію, у Шпичака будуть великі неприємності.
Джерело: http://dovidka.biz.ua/yevgen-gutsalo-los-harakteristika-geroyiv/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua