Тема : правильно харчуватися бути на свіжому повітрі
Н. в. шістьсот двадцять п'ять.
Р. в. шістьсот двадцять п'ять.
Д. в. шістьсот двадцяти п'яти.
Зн. в. шістьсот двадцять п'ять.
Ор. в. шістьсот двадцятьма п'ятьма.
М. в. шістьсот двадцяти п'яти.
Кл. ф. шістьсот двадцять п'ять.
Біля столу сидять батько та матір .Петрик бавиться на дивані : коника сідлає, в далеку дорогу збирається,про мандрівки за синє море мріє...
Глянула мати у вікно й каже батькові _ Тітку Марфу чорт несе . Петрик мерщій розсідлав коня ,підвівся ,щоб глянути у вікно на те вже було пізно.Тітка Марфа стукала в двері.
Колись і зараз; у високих горах;вони й не здогадуються;злети й падіння;вівці й коні;по-перше у нас вихідний день,а по-друге в Олега день народження; і сміх і гріх; дівчата у квітнику; і скільки нам чекати; шукати у своїй сумці;Ялта й Одеса; ми у Львові; і проаналізувати, і узагальнити човен в озері.
<span>Епоха не цінує геніїв за життя - вона згадує про них надто пізно. Якась жорстока закономірність: час палить, нищить генія невблаганними вироками, а коли збагне, що дух його - безсмертний, схиляється в пошані й каятті.</span>
<span>Багато їх, геніїв - патріотів землі української, що відстоювали свою державу у XX столітті, захищали й підносили духовну культуру народу, та визначна роль у цьому належить Василеві Семеновичу Стусу.</span>
<span>Син селян із Вінниччини, 1938 року народження, рано звідав тяжку селянську працю, солоний піт, смак хліба насущного. Босоногому школяреві цікаво було навчатися, а згодом навчання стало основою його дитячих літ, через що у п'ятнадцятирічному віці був зарахований студентом педінституту. Мріяв вчити дітей, прищеплювати їм любов до України. В армії змужнів, а, повернувшись, навчається в аспірантурі, пише поезії, хоч не наважувався себе назвати ще поетом: „Маю себе за людину, що пише вірші. Деякі з них - як на мене - путящі... Якби було краще жити, я б віршів не писав, а - робив би коло землі"</span>
<span><span>Та з другої половини 60-их років розпочався мертвотний період застою, переслідування всіх, чиї погляди та переконання не збігалися з офіційними канонами, їм чіпляли ярлики „націоналістів", заарештовували, кидали до в'язниць та гулагівських таборів.</span></span>