Як щоб я потрапила в країну яян я б напевне не змогла там довги жити.
Адже мені було б не комфортно себе почувати.
Але як щоб я стала правителем то б змінила всі порядки та закони.
Збудувала нове місто.
Переіменувала країну.
Ось мої враження як щоб я потрапила в цю країну
В мене таке саме, але я не можу також найти
Україна!Сильна та незалежна держава.Зараз,нажаль переживає такі тяжкі часи...Тому мені хочеться побажати нашій державі:
Сили-щоб вона витримала всі незгоди та негаразди.
Захисту-щоб наші українці робили все заради неї.
Досягти бажаного.
Щоб нашу неньку,не ображали та не гнітили.
І найголовніше-це миру.Щоб наша Україна була цілісною та неушкодженою державою!!
Також хочеться подякувати моїй країні за те,що вона мене зростила сильною духом людину і виростила в мені спарвжню патріотку)
Вона летіла хутко, мов стокрила
Весни такої не було й не буде, <span>Як та була, що за вікном цвіла.
</span>
Олег Кандиба-Ольжич народився 21 липня 1907 року в Житомирі. Його батьком був відомий український поет Олександр Олесь. У1909 році сім’я Кандиб переїхала до Києва. Згодом — до Пущі-Водиці, ближче до місця роботи батька.
Олег був свідком бурхливих і трагічних подій української революції 1917 року. У 1919 році його батько стає культурним аташе Української Народної Республіки в Будапешті, що згодом негативно відбилося на долі Олега та його матері, які після поразки УНР та з приходом радянської влади стали "ворогами народу".
У січні 1923 року Олег з мамою покидають Україну й прибувають до Берліна. Там довго не затримуються й переїжджають до Чехословаччини, оселяються за п’ятдесят кілометрів вiд Праги у Горніх Черношицях, згодом — Ржевницях.
До 1924 року О.Кандиба навчається в Українському громадському комітеті в Празі, а в зимовому і літньому семестрах 1924-1925 років стає слухачем філософського факультету Карлового університету. Водночас він відвідує лекції з передісторичної археології та історії мистецтва, пише наукові та дослідницькі роботи з археології та суспільствознавства.
Ґрунтовні праці молодого археолога привертають увагу фахівців Гарвардського університету. Олега Кандибу запрошують до США, а згодом до Італії, де він читає лекції. У Римі Олег, який на той час був уже відомим науковцем, зустрічається з головою Проводу українських націоналістів полковником Євгеном Коновальцем.