Настала осінь. Всі птахи полетіла у теплі краї. Листя почало жовтіти і падати до долу.Ми з мамою й татом пішли в ліс по гриби. Ми знайшли дуже багато грибів. Там були і лисички, і маслята, і сіроніжка, і підберезовики. Загалом у нас було три кошика грибів. Коли ми поверталися додому ми побачили білочку яка збирала гриби. Ми пригостили її. А ще ми побачили біля озера стаю журавлів. Побачивши нас вони полетіли. Це було дуже гарно. Вони летіли ключем. Я сказав: Прощайте, журавлини!
Ліса семирічна дівчинка, який приснилися пригоди в підземній Країні
чудес і Зазеркалье, де вона зустрілася з різноманітними казковими й
фантастичними персонажами, що живуть по своїй особливій логіці й увесь
час озадачивающими розумну юну викторианку. Будучи втіленням всіх
дитячих викторианских чеснот: чемності, привітності, скромності,
стриманості, серйозності, почуття власного достоїнства, А. одночасно
зберігає в собі ту безпосередність і щиросердечну відкритість, які так
цінував у своїх маленьких подругах боязкий і заїкуватий оксфордский
професор математики Доджсон. Мир нонсенсу, куди попадає А., часто дратує
її, дивні персонажі, з якими вона зустрічається, як правило,
причепливі, дратівливі й уразливі, однак їй вистачає здорового глузду,
щоб примиритися із ситуацією, зуміти перевести розмова на іншу тему,
дивуючись чудності миру, що відкривається перед нею, одночасно приймати
його таким, як він є. Адже незважаючи на всю його чудність і гадану
нез'ясовність, у світі Чудес і Зазеркалья царює своя бездоганна логіка.
Це мир, де все розуміється буквально, де метафора втрачає свого
переносного значення, де між омофонами немає ніякої значеннєвої границі,
у результаті чого каламбур таким навіть не відчувається, де парадокс
виявляється результатом бездоганної логічної побудови. У забавних же
пародійних віршах, рясно встречающихся в тексті, у знайомих по оригіналі
логічних і граматичних зв'язках раптом виявляються зовсім інші, а те й
просто безглузді слова. (Скажемо, замість відомих рядків: «Ти мигай,
зірка нічна! / Де ти, хто ти, я не знаю» ми читаємо: «Ти мигаєш, пугач
мій, / Я не знаю, що з тобою».) Математикові й логікові К. виявився дуже
близький дитячий погляд на дійсність, не обтяжений культурною
традицією, що створює складну систему еліпсів, умовчань, умовних
побудов, історично придбаних значень, висновків, що давно втратили
зв'язок зі своїми посилками. Багатозначність живої мови, той факт, що
при висловленні різних суджень багато чого варто тримати в «розумі»,
співвідносячись із цілою системою культурних умовностей і неписаних
правил, далеко не відразу, як ми бачимо із численних записів дитячих
розмов «від двох до п'яти», входить у свідомість дитини. А., що
перебуває на полпути від цього дитячого стану первісного хаосу,
утримуваного лише вигадливою логікою, до культурно впорядкованого
космосу дорослих, виявляється в результаті відкрита й першому (адже
Країна чудес і Зазеркалье це всетаки саме її сон), і другому (свої
судження про побачений вона вимовляє з погляду загальноприйнятих норм
свого часу).
На початку дорослого життя кожен з нас постає перед важливим питанням: який життєвий шлях обрати для себе? При цьому кожен з нас має право вибору і повинен самостійно визначитися, що йому потрібно від життя, ким він хоче бути і як планує реалізувати свої знання та можливості.
Дехто з нас вже з дитинства знає, що йому подобається, і до чого він прагне. Та й дорослі вважають за потрібне кожну дитину запитувати про те, ким вона хоче бути, а потім щиро посміхаються, коли чують, що вона у майбутньому хоче стати відомою акторкою, популярним співаком чи відважним космонавтом. Але всі ці мрії найчастіше залишаються в дитинстві, а наші цілі стають більш прозаїчними, але й більш реальними.
Ще Оскар Уайльд, видатний англійський письменник, сказав: «Ціль людського життя — самовираження. Проявити свою сутність у всій повноті — ось для чого ми живемо». Дійсно, людині бажано використати у житті усі свої можливості, показати себе якомога найкраще. На жаль, існує хибне міркування про те, що талант дається далеко не кожній людині. Та так не буває і не може бути. Просто є слабкодухі та ледачі люди, які не бачать перспективи у праці над собою і не стільки живуть повноцінним життям, скільки просто існують.
Особисто я впевнений, що професія, яку планує обрати людина насамперед повинна приносити їй задоволення, а разом з тим, повинна бути корисною для оточуючих. Омріяна, улюблена професія — це запорука щасливого та успішного життя будь-якої людини.
Щодо мене, то я вже давно визначився стосовно того, чим хочу займатися у дорослому житті. Я обрав для себе цікаву та корисну професію дизайнера інтер’єру. Я люблю малювати і вважаю, що у мене це виходить досить непогано. Моє рішення поважають і підтримують батьки та друзі. Це дуже важливо, коли тебе розуміють. Я сподіваюся, що ця професія дозволить мені самореалізуватися у подальшому житті і досягти в роботі неабияких успіхів.
На мій погляд, головне — знати, що потрібно тобі в житті і все робити впевнено. До цієї думки буде доречним вислів Генріха Давида Торо: «Якщо людина наполегливо прямує до своєї мрії і намагається жити таким життям, яке вона собі уявила, успіх прийде до неї в звичайний час і зовсім неочікувано».
Варто пам’ятати і про те, що можна обрати будь-яку професію, можна досягти неабияких висот, але завжди треба залишатися людиною. Можна бути ким завгодно: інженером чи актором, лікарем чи вчителем, але і на роботі, і вдома ні в якому разі неможливо забувати про одвічні цінності, які кожного з нас роблять справжньою людиною.
<span>Потрібно відноситись до людей так, як ти хочеш щоб вони відносились до тебе. За будь якими обставинами ти повинен допомогти свому товаришеві недивлячись нінащо. Потрібно бути добрим, щедрим та завжди допомагати один доному. Вирішувати всі проблеми разом, якщо вони стосуються двох людей. Наприклад Ява і Павлуша (з твору "Тореадори з Васюківки) вони завжди все робили разом, навіть якщо вони посваряться, то всеодно миряться та далі шукають собі пригоди. </span>