Зима дуже гарний час року. На вулиці все білим-біло, природа немов завмерла в очікуванні дива. А чудо - це свято Новий рік! Святкувати Новий рік до нас додому приїжджали гості. Було весело! Після того як пробили годинник 12, я зі своїм другом вийшов на вулицю. Ми грали в сніжки, каталися з гірки і запалювали бенгальські вогні. Заходячи додому, ми з другом, були немов сніговики. Ми не спали до ранку і весь час веселилися. Наступного дня гості роз'їхалися, але святковий настрій залишилося.
Зимові канікули мені дуже сподобалися, я добре провів час: багато гуляв на вулиці, катався на ковзанах, ходив у гості до бабусі. Але я не тільки грав і веселився. На канікулах я займався карате і здав іспит на 6 кю, тепер у мене зелений пояс, ще їздив на змагання, англыйськоъ мови. А так само я ходив займатися в лінгвістичну академію англійською мовою.
Портфель - дуже важлива річ. Він повинен бути зручним, адже з ним доведеться ходити в школу цілий рік, а то і два. Тому до покупки портфеля я завжди ставлюсь дуже серйозно. На початку цього навчального року ми з мамою відправилися у магазин, і я довго вибирав ранець. Один був завеликим, інший - замалим, а форма третього мені не подобалась. І ось мій погляд зупинився на одному із портфелів, я взяв його в руки, дослідив усі відділи, поклацав замочками, і зрозумів: це те, що треба. Мій портфель був зеленого кольру, з салатовою <u>оббивкою</u> (тут не знаю). В ньому є два великі відділи, які защіпаються великими собачками. Туди я кладу зошити та підручники. Декілька маленьких кишеньок, включаючи для канцелярських знарядь, ключів, і сотового телефона, які створюють додаткові зручності: всі друбні речі лежать окремо одна від одної, їх можна швидко знайти та дістати. Мій портфель - друг і помічник у навчанні. Він завжди і мною в школі і дома.
Не впевнений, що слово портфель - літературне, можливо його треба поміняти на <em>рюкзак</em>, або <em>ранець</em> (але ранець - це той, який носять у руці)
Сьогоднi мы с бабусею ходили на город.Мы збырали квiти,а ще я збирав листя собi на труди.Через декiлька хвилин почався дощ та мы с бабусей не встигли зiбрати квiти з листям.Мы чекали поки закiнчиться дощ,та через 15 хвилин вiн закiнчився.Ми вийшли на вулицю але дощ поклав усi квiти на землю.Та ми с бабусею дуже засмутилися.
Пропоную скласти таку казку про зиму:
Настала справжня зима. З неба сипав біленький сніжок. Діти повибігали на вулицю. Всі навколо раділи зимі, грались у сніжки, ліпили сніговика. Ввечері, коли всі пішли додому, надворі залишився один сніговик. Йому стало сумно та самотньою. Маленький хлопчик Іванко визирнув у віконце і йому стало жаль сніговичка. Він розповів матусі про свій жаль. Матуся швиденько зібралась і запросила Іванка на вулицю. Разом вони зліпили ще двох сніговичків. Тепер їм ніколи не буду сумно, бо вони разом!