Твір на тему «Спорт у моєму житті»Спорт допомагає людині бути у хорошій фізичній формі, а крім того він виховує характер та силу волі. Заняття спортом сприяють укріпленню здоров'я. Навіть проста зарядка вранці під улюблену музику заряджає енергією на весь день.Я завжди полюбляв активні розваги. Скільки себе пам’ятаю, завжди грав у всілякі рухливі ігри. І отримував від цього неймовірне задоволення. Тому батьки записали мене на настільний теніс. Це дуже цікавий вид спорту, в якому необхідно проявляти швидку реакцію, хорошу координацію рухів, сконцентрованість. Коли я граю, це захоплює мене повністю! Мені подобається цей вид спорту, тому що в ньому немає перевантаження, він не дуже травматичний, але він розвиває гнучкість, координацію, витривалість та силу м’язів.Крім насолоди та фізичного здоров'я, заняття спортом подарували мені багато цікавих людей, з якими я познайомився на тренуваннях та змаганнях, і тепер часто спілкуюся. Дуже важливо мати однодумців та тих, хто розділяє твої вподобання, з ким можна розмовляти та ділитися враженнями.А ще заняття спортом дають відчути радість власних досягнень. От не виходило в тебе колись і м’ячик через сітку перекинути, а тепер – займаєш призові місця на змаганнях! І ти розумієш ціну докладених зусиль та праці над собою. А крім того, усвідомлюєш, що наполегливість добре допомагає в досягненні будь-яких цілей.<span>Не обов’язково бути професіональним спортсменом, щоб отримувати користь та задоволення від занять спортом. Багато хто з людей бігають, хтось ходить на аеробіку та фітнес, хтось грає у футбол чи займається карате. Головне, щоб це подобалося. А разом з тим, це робить вас фізично сильними та впевненими у собі, а також дає можливість знайомитися з багатьма цікавими людьми.</span>
Ця труба зроблена з металу.У нас з ліва росте квітник.Наш дім у три поверхи.Мені потрібно прочитати текст.У мене є багато зошитів в клітинку.Моя сестра середніх років.
Сидить баба на грядках, закутана<span> в хустках. (Капуста)</span>
<span>В нашої бабусі сидить дід у кожусі, на печі </span>нагрітий<span>, без води </span>умитий.<span> (Кіт)</span>
<span>Понад квіти </span><span>літаюча, </span><span>солодкий сік </span><span>збираюча, </span>зимою спить, літом бринить. (Бджола)
<span>Стоїть дід над водою, </span>хитаючи<span> бородою. (Очерет)</span>
<span>Стоїть хлопчик під пеньком, </span>вкривши<span> голову брильком. (Гриб)</span>
Не розбивши<span> горщика, не з’їси кашки. (Горіх)</span>
Тарас Григорович Шевченко –
найвидатніший поет усіх часів,
справжній геній українського
народу. Він зробив безцінний
вклад у духовну скарбницю наших
співвітчизників і усього людства, а
своєю творчістю він досягнув
світового рівня. Довершені твори
великого Кобзаря й донині сіють
зерна добра і світла, сяють
незгасимим полум’ям проникливої
мудрості, безкомпромісності і
справедливості.
Тарас Григорович Шевченко
народився у кріпацтві, тому
поетові, як нікому іншому митцю,
були зрозумілі і близькі страждання
української бідноти. Саме тому він
присвятив усе своє життя служінню
ідеї соціального та національного
визволення трудящого класу. Не
існувало такої сторінки життя, якої
б не торкнулися поезії митця. У
більшості своїх творів Т. Шевченко
закликав до об’єднання усіх народів
і спільної боротьби проти царизму.
Він щиро вірив, що на звільнену
від експлуататорів землю прийде
насправді щасливе і прекрасне
життя:
«І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люди на землі.
«І Архімед, і Галілей…»
Без імені Тараса Григоровича
Шевченко не можливо уявити
української літератури, української
культури, не можливо уявити
нашого народу і нашої країни. Його
творча спадщина невмируща, а
життя великого Кобзаря можна
вважати справжнім мистецьким
подвигом. Т. Шевченко віддав усі
свої сили заради порятунку
українського народу, заради
української культури та пошуку
шляхів у краще майбутнє.
З плином часу ми все більше
переконуємось, що поезії Т.
Шевченка – то щирі одкровенні
визнання, які він висловив не
тільки в адресу минулих та
сучасних поколінь, а й в адресу
своїх нащадків. Я впевнений, що
ще не одне покоління українців
буде звіряти своє життя іменем і
творчістю великого Кобзаря
українського народу. Я добре
розумію слова, з якими до генія
українського поетичного слова
звернулася поетеса Ліна Костенко:
«Кобзарю! Знов до тебе я приходжу,
бо ти для мне – совість і закон…
Кобзарю, знаєш, нелегка епоха,
оцей двадцятий невгамовний вік.
Завихрень – безліч. Тиші -
анітрохи…
Прости, що я дрібницями тривожу
твій вічний, твій глибокий сон…».
Тарас Григорович Шевченко – це
вічний вогонь, який ніколи не
згасне в серцях українців, а
творчість великого Кобзаря – це
велика святиня, якою гордиться і
дорожить український народ. І ми, і
наші нащадки повинні завжди
берегти у своїх серцях вогник
любові до своєї Вітчизни, який
запалив своїми творами великий
поет Тарас Григорович Шевченко.