Нарис ? это как ?
Ладно Мий либщий , друг Зваты Андрий , вын чемпион по футболу , чудовий друг , мы сним не розлей вода , кращого друга не ма !!
Кажуть: коли падає з неба зірка — хтось умирає. То неправда. Наші прабатьки стверджували: якщо падає зірка — народжується нова людина.Сумно зірці самотою мандрувати в небесній пустелі. Дивиться вона згори на бурхливе життя землі, на заквітчані луки, густі ліси, на зграї птахів, що злітають до хмар, на дітей, котрі бавляться в пісочку біля рік та озер, і мріє стати людиною.Прагнення народитися буває таким потужним, що перемагає тяжіння неба. Тоді зірка падає. І відразу десь закричить, заплаче дитя, сповіщаючи про появу ще одного зореносного серця. Отже, людське немовля отримує небесну душу, і та душа вічно прагнутиме до зірок, бо зіркою є невгамовне людське серце.Одного разу позаздрив людям син Цариці Ночі. Закортіло і йому отримати зоряну душу. Але як те зробити? Адже зірка сама має вибирати для себе нове життя[І звернувся він до прекрасної Білої Зорі. Каже:- Хочу мати зоряну душу, як люди. Що для цього требазробити?- Небезпечне бажання,— всміхнулася Зірка.— Тільки коханогозірка опромінює й дарує життя радісне, а нелюбому — судилисьсмуток, безодня жадань, пристрастей і навіть вбивство!- А як дізнатися —любить чи не любить? — вигукнув синЦариці Ночі.- Поміркуй! - загадково відповіли Зірка,Причаївся в пітьмі син Цариці Ночі, невідступне дивлячись на Білу Зірку. Міркує: любить — не любить? Боявся на щось зважитись. Та ось помітив він, що Зірка почала міняти барви, захвилювалася. Цариця Ночі прошепотіла синові, що Біла Зірка незабаром упаде з неба: незабаром народиться досі небачене немовля, котре вона полюбила.І тоді зважився темний принц на злочин. Він створив із мороку та нічних туманів подобу дитини, а справжню вбив. Замислив хитрощами оволодіти Білою Зіркою, коли вона впаде для земного життя.I ось упала Зірка, прокресливши полум'яну стежину в небес¬ному дивоколі. Але торкнувшись несправжньої дитини, не ввійшла в неї: не було там вогнища любові.Кинувся принц Ночі до засмученої Зірки, хотів схотіти її, та вона розсипалася сріблястими іскрами по луках та полях, перетворившись на дивні квіти-ромашки, бо не могла вже вернутися до рідного неба.Заревів від шаленства син Ночі, обернувся на скажений вихор, почав обривати пелюстки квітів, запитуючи:- Любить — не любить! Любить - не любить!Падають пелюстки на землю, а квітка все мовчить. Хтось із людей підслухав ті слова сина Ночі і теж почав запитувати у ромашки — чи любить вона?Та хіба про це питають ?<span>Кажуть ЛЮДИ, що настане пора, коли </span>ромашка<span> знову перетвориться в Білу Зірочку. Коли? Це станеться тоді, коли ще раз народиться той самий незвичайний хлопчик, убитий сином Цариці Ночі.</span>
Я дуже хочу перемогти, але не збираюся вставляти палиці в колеса своїм конкурентам.
<span>У літературну українську мову міцно ввійшла назва п'ятого мі- сяця року - травень. Під цю пору буйно кущують і цвітуть різно- манітні трави. Це найкраща пора заготівлі лікарського зілля. Колись люди на Семена Зілоти (23 травня) організовували спеціальні обряди, пов'язані зі збором трав. Удосвіта гуртами йшли в глибокі ліси й збирали природні ліки. До кожної тра- вички читали відповідні молитви. Ось одна з таких примовлянок: Божа Мати ходила, зілля родила, відром поливала - нам на поміч давалаї Найбільш цілющим вважалося зело, зірване до сходу сонця. Тому на Поліссі цей місяць називали ще травником. Крім того, у вжитку були відомі й інші назви - пісенник та місяць-громовик. Вони повністю відповідали своєму призначенню. Усюди: у лісах, на полях і біля обійсть - розливалися . Щ солов'їні трелі, чудернацькі посвисти шпаків, безтурботне кування зозуль. Нерідко в цей час можна почути й лункі розряди грому. Травень вважається одним з найпоетичніших місяців. Він - мовби нагадує нам: поспішайте намилуватися красою весняного дивоцвіту, бо вона недовготривка й скороминуча. І це так, адже травнем завершується найкраща пора року - весна. "</span>
