Велике дерево росте.
Вiчнозелений кедр росте бiля мого дому.
Наш сад красивий.
У мене вдома росте барвiнок.
Базіка, торохтій, говорун, балакуни. Зайве - пустомеля.
Тече через наше містечко повноводна річка. Може, ви спитаєте, як її звати? Звуть її просто - Повноводна. Є вона такою глибокою, що й цілий корабель може проплисти. Ось яка легенда ходить про походження нашої ріки:Колись давно на Україну нападали злі татари, які нищили й грабували усе на своєму шляху. Не було б такоко краю, в якому вони б не побували. Ось дійшли загарбники і до нашого містечка. Вже хотіли й розбій влаштовувати. Аж тут дорогу перегородила їм якась річка. Здалеку вона здавалась мілкою та не широкою. Почали тоді вороги на конях річку перепливати. Та дійшовши до середини, раптом спинились. Десь вверху за течією почувся страшний шум. Налякані татари побачили, що величезні хвилі з води сунуть прямо на них. В розгубленості вони не змогли нічого зробити, і хвилі наздогнали їх. Ніхто не зміг урятуватись....Так річечка врятувала ціле місто від жорстоких татар і сама стала широкою та глибокою. Ось тому люди назвали її ПОвноводною рікою.
Пропоную скласти текст-міркування про красу птахів так:
Кажуть, птахи – краса нашої землі. Але чим же прикрашають землю пташечки? Ластівки, горобці, дрозди – дуже співочі. Вони прикрашають наш край гарними та дзвінкими піснями. Весінні співи цих птахів розливаються по алеях та парках.
Невже лише своїми співами гарні птахи? Я думаю, що ні. Дуже цікаво спостерігати й за польотом пташок. Вони піднімаються високо вгору і розправляють свої великі крила. Політ пташок – це справжня краса! Здається, що лише у небі птахи вільні.
Пташки дуже гарні. Одні – сіренькі, інші – синенькі або жовтенькі. У кожної з них свої барви. Я вважаю, що птахи і дійсно є красою нашої землі. Вони прикрашають наш світ вільними польотами, гарними співами та своєю яскравістю.
