Ответ:
Объяснение:
Свобода и независимость казахского народа. Это битва за национальную независимость против джунгарских захватчиков
Мені цікаво роздумувати про те, якою буде школа в майбутньому. Не можу сказати, що сучасна мені зовсім не подобається. І все ж мені здається, колись навчання у школі повністю відрізнятиметься від того, що ми знаємо сьогодні. Важко уявити, яким буде наше майбутнє взагалі. Тому я хочу помріяти про те, якою буде школа, коли людина відкриє для себе секрети науки, досі нам невідомі.
У майбутньому школярі будуть мало знаходитися у класах, завчаючи інформацію з підручників. Замість цього буде так: біологію, наприклад, вони вчитимуть на природі, кожен вид рослин чи тварин можна буде побачити вживу, а паралельно буде пояснюватися теоретичний матеріал.
Іноземні мови вивчатимуться в країнах, де на них говорять. Учнів з учителем вивезуть, наприклад, у Англію на півроку, і вони швидко навчаться говорити англійською в процесі спілкування з англійцями. А найкраще таким чином вивчати географію! Якщо уявити, що ультра швидкісний транспорт вже винайшли, то за урок можна побувати на двох континентах!
А ще у школі майбутнього можна вибрати напрям навчання з п’ятого класу. Якщо в тебе добре з мовами та літературою, йдеш у гуманітарний клас, розбираєшся в математиці та фізиці – в математичний і так далі. Це допомагає школярам узнати свої здібності та правильно обрати майбутню професію.
Гадаю, в майбутньому шкільних оцінок не буде. Тому що учні не просто зубритимуть підручники та будуть розв’язувати ті ж самі задачі, а виконуватимуть дослідницькі та творчі завдання, а результатами ділитимуться на святкових конференціях. Їм допомагатимуть вчителя, які будуть багато займатися індивідуально.
Я впевнений, така школа буде всім подобатися. Нікого не треба буде примушувати відвідувати її, ніхто не захоче пропустити жодного заняття, тому що вчитися там буде дуже цікаво. А ще я сподіваюся, що реальна школа майбутнього буде навіть краще, ніж я уявляю.
Кроншта́дтское восста́ние (также Кронштадтский мяте́ж[⇨]) — вооружённое выступление в марте 1921 года гарнизона крепости Кронштадт, экипажей кораблей Балтийского флота и жителей города против диктатуры большевиков и проводимой политики «военного коммунизма». Событиям на острове Котлинпредшествовали серьёзные внутренние проблемы Советского государства: продразвёрстка[⇨] и развал промышленности[⇨], а также политические разногласия в самой большевистской партии[⇨]. Мятежный дух балтийских матросов, активно участвовавших в революционных событиях начиная с 1906 года и названных Львом Троцким «красой и гордостью русской революции»[⇨], вновь проявился уже в феврале 1921 года — с принятием собранием команд линкоров «Севастополь» и «Петропавловск» резолюции, включавшей политические требования («Власть Советам, а не партиям!»), которая затем была поддержана на митинге в центре Кронштадта[⇨]. После появления слухов о намерении большевиков подавить восстание силовым путём в крепости был создан Временный революционный комитет (ВРК), взявший всю полноту власти в городе. Восстание в Кронштадте приветствовали русские эмигранты, готовившиеся поддержать антибольшевистские действия матросов[⇨].
7 марта, после требования властей РСФСР о «немедленной и безоговорочной капитуляции» восставших — объявленных вне закона[⇨] — лояльные большевикам части Красной армии пошли на штурм острова, закончившийся неудачей[⇨]. Группировка была усилена новыми частями. В результате второго штурма большевистским войскам удалось, несмотря на значительные потери, взять крепость[⇨], после чего в городе начались массовые репрессии[⇨]. Восьми тысячам восставших удалось уйти в Финляндию. В 1994 году президент РФ Борис Ельцин реабилитировал участников «Кронштадтских событий»[⇨]. В современной историографии «Кронштадта 1921» сложились две основные конкурирующие концепции событий, к которым иногда добавляют и оригинальную версию Троцкого<span>[⇨]</span>
<span>В 1953 году состоялась премьера 2-й редакции балета, которая уже состоял из 4 актов. Первые 2 картины были переработаны в два самостоятельные действия, также были дописаны некоторые сцены (к примеру, Сцена бури). В этой редакции балет был показан в 1955 году в Москве на Декаде башкирской литературы и искусства, а также в днях культуры Башкирской АССР в Ульяновске в 1968 году и в Ленинграде в 1969 году</span>
..................................
