Нормально?
Жив-був горобець на ім'я Петя. Мама ласкаво називала його «мій пташеня», такий він був маленький і гарненький. Мама його дуже любила і розповідала йому всякі цікаві історії зі свого життя. Петя завжди уважно слухав мамині розповіді, сподіваючись, що в житті все може стати в нагоді. Коли він підріс і почав літати самостійно і далеко, з ним трапилася біда. Він заблукав. Поблизу не виявилося нікого, хто б міг підказати дорогу додому. Тоді Петя задумався і став згадувати мамині історії. Незабаром він згадав, як мама розповідала, що теж у дитинстві заблукала, а допомогли їй зірки. Петя зрадів і підняв голову догори. Зірки вже з'являлися на вечірньому небі і з цікавістю спостерігали за маленькою пташкою. Воробей попросив їх допомогти йому, і вони з радістю погодилися. Сміючись, вони вишикувалися в стрілочку, яка вказувала шлях до будинку. Петя подякував веселі зірки і помчав додому. Він летів і думав: «Як добре, коли є у кого попросити про допомогу, головне - не сумувати, вихід завжди знайдеться!».
<span> Коли Петя потрапив додому, відразу ж розповів мамі, як допомогла йому її історія. А мама сказала, що просто так нічого не почуєш, все потрібно осмислювати, а прийде час, - застосовувати.</span>
<span>У столичному музеї Михайла Булгакова на Андріївському узвозі відкрито експозицію, присвячену вісімдесятиріччю одного з найвідомішйх романів двадцятого століття — «Майстер і Маргарита». Для цього є особлива нагода. Як відомо, Булгаков розпочав свою важку літературну працю над твором у 1928 році, а завершив у 1940-му. Київська виставка — певне просторове осмислення знаменитого роману.</span>Ще 1939 року в листі до свого київського друга, скрипаля Гдешинського, Булгаков написав: «Я повсякчас звертаюся до спогадів і був би вдячний, якби ти допоміг мені в них дещо з’ясувати. Це стосується в основному музики й книжок…»<span>Уявіть, музика й книжки — головні складники київської виставки, присвяченої Майстрові та його роману. Булгаков був справжнім знавцем музики, тому в музеї працюють над тим, як представити ще й музичний складник його літературних творів, зокрема «Майстра і Маргариту». Музика — мистецтво просторове, а виставкові зали булгаковського будинку — простір особливий…</span>Домінантою першого залу є унікальний білий рояль, з яким пов’язана одна з легенд музею. Гроші на нього збирали півтора року. Як правило, кожна людина жертвувала «на одну клавішу», їй видавали навіть «документ», який свідчив, що цей поціновувач літератури є дарувальником, меценатом. Цей білий рояль, зроблений для виставки в Парижі 1889 року, отримав там Золоту медаль. У нього немає номера. На роялі — надпис «Лоенгрін», а поряд автограф Булгакова. Один з улюблених композиторів Булгакова — Вагнер — пов’язав свого часу музику з міфом. На цьому перехресті й народилися відомі вагнерівські опери, які слухав Булгаков на початку минулого століття в Києві в Міському театрі.В іншому залі — письмовий стіл із безліччю «рваних» фотографій письменника. Вони наче пориваються злетіти від подиху вітру, але… залишаються на місці. Фазиль Іскандер написав: «Рукописи не горять там, де письменник сам згоряє над рукописом. У житті багато борців, які йдуть на Голгофу, але зупиняються перед самісіньким розп’яттям». Михайло Булгаков ішов до кінця.<span>Переважна більшість музейних експонатів — оригінали. Цікавим, наприклад, є один із документів, що нагадує про тривідсоткову позику, за якою можна було виграти раз на рік сто тисяч. Це саме та позика, завдяки якій Майстер і виграв свої сто тисяч. Перша професія Майстра — музейник. У своєму романі Булгаков і розповідає про те, що в музеях поширювали тривідсоткову позику і саме Майстрові й дісталася ця «фішка». Далі — відомо… Майстер виграє сто тисяч карбованців, на які купує підвальчик, де й пише роман про Понтія Пілата.</span><span>Усе своє життя Булгаков обожнював Київ. Однак шлях роману до киян був досить тривалим. Українське видання «Майстра і Маргарити» російською мовою вийшло друком у сімдесятих роках. А от перше видання роману українською мовою з’явилося лише три роки тому. «Майстер» був надрукований раніше вірменською, турецькою, на івриті.</span><span>408 слів За К. Константиновою</span>
Конечно)нужно все дела до делывать до конца
<span>Минулого тижня я вперше відвідав художній музей. Мені там дуже сподобалися картини видатних свiтових художників та художниць. Там я побачив і зрозумів картини, зрозумів те що хотіли передати нам художники малюючи їх. Мене дуже надихнула вся краса побаченого моїми очима. Я впевнений, що це була найкраща подорож до музею у місті Харковi. Ще я відвідав багато музеiв і у дуже гарному і старовинному місті Киiв, і в музеї Лесі Українки у місті Новоград-Волинський. Всі три музея мені дуже сподобалося. Найбільше мене вразило те, як автори всіх картин, всіх витворів хотіли дати нам маленьку спогадку, про життя людей у давніх часах і надихнути нас на зберігання природи і краси нашого гарного українського життя!</span>