Повість “Захар Беркут” – твір про героїчне минуле українського Народу (І. Франко)
Іван Франко у повісті “Захар Беркут” звертається до сивої давнини. Він хотів показати, що гармонійне співжиття людей виправдане історією, що суспільство, у якому існує рівноправність, витримує будь-які випробування.
“Захар Беркут” – героїко-романтична повість про далеке минуле нашого народу. Автор осмислив і показав події ХІП століття, оживив картини героїчної боротьби. Про ті часи, які описав Іван Франко, збереглося мало історичних документів, тому письменник звернувся до народних легенд та переказів. Подібний епізод про знищення монгольської навали і про допомогу сил природи згадується у переказі, записаному від Миколи Гасинця із Закарпаття та в передмові до поеми “Собутка” польського поета С. Гощинського. У цих творах показано героїчну боротьбу місцевих жителів з татарами, зроблено наголос на взаємовиручці та взаємодопомозі. Жителі Тухлі відважні й сміливі, винахідливі, кмітливі. Більш за все вони люблять свій край, свою землю, цінують свободу і незалежність, воліють краще вмерти, ніж потрапити в полон.
В образах головних героїв автор втілив свій ідеал справді вільної людини. Це й Мирослава, яка воліє краще вмерти під тином з голоду, ніж стати зрадницею рідного краю, і залюблений у красу Тухольщини мужній лицар Максим, який з гордістю говорив: “Се наша Тухольщина, наш рай”. До останнього бився він з ворогами на підступах до свого села. Палкий патріот, він вирішив прийняти смерть, але не зрадити громаду. Та найбільше я захоплений Захаром Беркутом, який готовий пожертвувати сином задля загального добра. Цей вчинок свідчить про жертовність і високий патріотизм вождя тухольської громади.
Русская история
а не казахская
В 1718–1721 гг. Петром I была преобразована громоздкая и запутанная система приказного управления Россией. Вместо приказов, чьи функции частично совпадали и не имели четких границ, было учреждено 11 коллегий. Каждая их них ведала строго определенной отраслью управления: Коллегия иностранных дел – внешними сношениями, Военная – сухопутными вооруженными силами, Адмиралтейская – флотом и т.д. Коллегию возглавлял президент, а решение принималось большинством голосов. Коллегиальное управление просуществовало в России до введения Александром I в 1802 г. министерской системы.
Смысл тревоги, которой наполнена речь Черчилля заключается в
его опасениях, что советское влияние и так вышло за грани дозволенного, что
советский «железный занавес» закрыл уже полконтинента. Здесь уже пахнет «новой
войной». Но поскольку, Советский Союз, уже доказал свою силу и мощь в предыдущей
войне, не стоит полагаться на случай, необходимо прибегнуть к ядерной атаке. Именно
это имел в виду премьер – министр Англии Черчилль.
ПРОТЕКТОРА'Т, а, м. [от латин. protector — покровитель] . Форма колониального порабощения, при к-рой верховное управление в колониальной стране, сохраняющей формально свое прежнее государственное устройство и собственную администрацию, принадлежит какому-н. империалистическому государству.
