По-другому это украинский язык
От і настала зима. Сніг, мороз, Новий Рік, але я захворів. Дома скучно самому сидіти. Мої друзі граються, на санках катаються. Мама пообіцяла мені принести цікаву книжку, щоб я хоть якось розважався. Вчителька обіцяла пояснити домашнє завдання, я з нетерпінням її чекаю. Однокласники навідують мене і кожного разу розповідають, про шкільні новини.
Темно хоч око вийми
сміятися
домовитися
відразу
кепкувати з когось
Вітчизну і матір не обирають. Можливо, саме тому ці два слова часто вживаються поруч. Адже Вітчизну ми теж називаємо матір’ю. Кожний із нас під словом Вітчизна уявляє рідні обличчя батьків, друзів, рідних. І, захищаючи Вітчизну, кожний захищає найдорожче. Для моєї сім’ї День захисників Вітчизни — не просто дата в ка лендарі, а одне з найвизначніших свят. Мій прадід загинув, захи щаючи Вітчизну. Його листи і похоронка бережно зберігаються у нашій оселі. Мама і бабуся навіть їздили на його могилу кудись на Львівщину. Мій дідусь — кадровий військовий. Куди тільки не кидала його доля! Разом із бабусею вони об’їздили майже весь ко лишній Радянський Союз. Моя мама і народилась не в Україні, а на Камчатці. А мій татко — офіцер запасу. Після закінчення авіацій ного інституту він два роки служив авіаційним техніком і має зван ня старшого лейтенанта.
