Історія народної вишивки на Україні сягає своїм корінням у глибину віків .Дані археологічних розкопок та свідчення мандрівників і літописців доводять, що вишивання як вид мистецтва на Україні існує з незапам`ятних часів .Вишивкою, за свідченням Геродота, був прикрашений одяг скіфів. Знайдені на Черкащині срібні бляшки з фігурками чоловіків, які датуються Viст., при дослідженні показали ідентичність не лише одягу, а й вишивки українського народного костюма XVIII-XIX ст. Арабський мандрівник Х ст.н.е. у своїх розповідях про русів зазначає, що вони носили вишитий одяг. На жаль, пам`ятки української вишивки збереглись лише за останні кілька століть, але й цього достатньо, щоб виявити ,що елементи символіки орнаментів української вишивки співпадають з орнаментами, які прикрашали посуд давніх мешканців території України доби неоліту, трипільської культури. Вишиванням споконвіку займались жінки, які з покоління в покоління передавали найтиповіші, найяскравіші зразки орнаменту, кольору, вишивальну техніку. Вишивки, передаючи характерні ознаки місцевості, різняться між собою орнаментом, технікою виконання та гамою барв . Протягом багатьох віків безпосередній конкретний зміст символів на вишивках втрачався, але традиції використання їх не зникли. За мотивами орнаменти вишивок поділяються на три групи: геометричні, рослинні, зооморфні (тваринні) й відображають елементи символіки стародавніх вірувань, культів. Геометричні орнаменти, наприклад, притаманні всім видам народного мистецтва і всій слов`янській міфології. Різноманітні кружальця, трикутники, ромби, кривульки, лінії, хрести символічно відображали уявлення наших предків про світобудову, тож їхнє значення відповідне .На основі стародавніх космологічних символів у народі створена своя система назв. Це «баранячі ноги» , «кучері» , «гребінчики», «кривульки», «сосонка», «перерва» тощо. В основі рослинного орнаменту лежить культ поклоніння природі, рослині . Крім поширеного символу «дерево життя», який зображається стилізовано у формі листя або гілок ,у вишивках з рослинним орнаментом популярні стилізовані зображення Берегині, використання таких мотивів, як «виноград» - символ добробуту, щасливого одруження, «барвінок» - символ кохання тощо. На зооморфних вишивках зображуються тотемічні й солярні тварини, а також звірі, що позначають три яруси «дерева життя». Інколи вишивальниці використовують індивідуальні мотиви, які властиві баченню візерунка певної особи. Ними можуть бути заячі та вовчі зуби, волове око, риб`яча луска тощо.
<span>має - [ - o o] 1 пр., 2 гол. .</span>
Внутрішній світ ліричного героя у творах Франческо Петрарки
Ліричний герой – це суб'єкт ліричного твору, персонаж лірики. Великий
поет, говорячи про себе самого, про своє я, говорить про загальне - про людство , бо в його натурі лежить все,
чим живе людство. Таким був і ліричний
герой Франческо Петрарки – ніби уособленням самого поета, до безтями закоханого
у Лауру чоловіка.
Єдність "Канцоньєре" забезпечує
єдність особистості ліричного героя, людини епохи Відродження, гуманіста. Хоча
кожен твір, який увійшов у
«Книгу пісень» цінний
сам по собі, проте, він -
частина цілої книги - ліричного щоденника<span> її героя,</span>
людини нової епохи, чия людяність знаходиться і розвивається завдяки любові.
Саме тому в «Канцоньере» входять твори, присвячені гострим політичним питанням
сучасності. Ці події ліричний герой передає і оцінює з гуманістичних позицій. В
любові до Лаури укладена вся краса, вся
досконалість і вся суперечливість світу, саме ця любов відкриває ліричному
героєві світ.
Головний герой «Канцоньере» - об'єктивний образ
сучасника-гуманіста, наділеного новим баченням життя з тими протиріччями, які
були притаманні епосі Треченто. Ліричний герой «Книги Пісень» усвідомлює
суєтність земних радощів і при цьому не менш чітко усвідомлює марність своїх
спроб повністю від цих радощів відмовитися і обрати шлях, що веде до порятунку
на небесах.
В автобіографічній книзі прози «Моя таємниця»
суперечка між Франциском і Августином про марність земного кохання закінчується
таким підсумком: Франциск говорить, що не може приборкати своє бажання, а
Августин відповідає: «Але, нехай буде так, раз не може бути інакше».
Складне, складнесурядне, з двух частин.
Перше - Починався день -розповідне, неокличне, просте, двусоставне, повне, непоширене.
Друге - вітер гнав по небу хмари - розповідне, неокличне, просте, двусоставне, повне, поширене.
Починався - присудок
день - підмет
вітер - підмет
гнав - присудок
по небу, хмари - додатки
Мрія [ м р' і й а]
М - приг, тв, сонорн
р - приг, напівпом., сонорн
і - голосний, нагол
я - позначає два звуки:
[й] - приг, м'як, сонорн [а] - голосний, ненаголошений
____________________
4 букви, 5 звуків
