НЕХАЙ ТВІР БУДЕ ТВОРОМ-РОЗДУМОМ
Найбільша розкіш у житті- це честь і любов. На мою думку це воістинно вірно.Ви напевно запитаєте: «Чому?».Відразу ж дам вам відповідь на це питання. Людинна є такою істотю яка завжди прагне розвиватись та полегшувати своє життя, щоб жити як кажуть «у розкоші». Та які б не були красиві, милозвучні, смачні ті розкоші окремі з них будуть особливими. Велика розкіш коли ти любиш і тебе люблять по справжньому, адже це прекрасніше за все мати справжню любов. Жаль що дехто не розуміє цієї розкоші. Неменш важливою є й розкіш честі, коли ви маєте повне взаєморозуміння, повагу.
Отже в нашому житті дуже багато цінностей й цілей(розкошей) які ми маємо, і які хочемо ще досягти. Але потрібно вибирати найголовніше з них.
Іменником слова ходити є слово ходьба
Бабуся-бабусі-бабусю-бабусею - незмінна частина слова - бабус, значить, закінчення - Я.
Ми ходили туди,де ніхто з нас досі не був, де в країні живуть щасливі люди.
Мова — одне із багатьох див, створених людьми. Вона віддзеркалює душу народу, його історію. Ну що б, здавалося, слова... Слова та голос — більш нічого. А серце б'ється-ожива. Як їх почує!.. (Т. Шевченко) Ці рядки Кобзар написав 1848 р. під враженням почутої одного разу ввечері на Кос-Аралі української пісні, яку співав матрос-українець. А ще раніше, живучи в Петербурзі, Шевченко просить писати до нього листи з України рідною мовою, яку називає прекрасною, мелодійною, милою. Так, у листі до брата Микити поет пише: «Будь ласка, напиши до мене так, як я до тебе пишу, не по-московському, а по-нашому... Нехай же я хоч раз через папір почую рідне слово, нехай хоч раз поплачу веселими сльозами, бо мені тут так стало скучне. Ще раз прошу, напиши мені письмо, та по-своєму, будь_ласка, а не по-московському..» Людина має завжди пам'ятати, звідки вона родом, де її коріння, знати історію свого народу, його мову. Знання мови народу, серед якого ти живеш, — ознака культурної, освіченої людини, знання рідної мови — священний обов'язок кожного^ Як гул століть, як шум віків. Як бурі подих, — рідна мова, Вишневих ніжність пелюстків, Сурма походу світанкова, Неволі стогін, волі спів. Життя духовного основа» (М Рильський. «Рідна мова я)