Про лісову пожежу
<span>Якось вітер пригнав величезну хмару до
лісу.
Всі звірі там просили дощу, бо навіть струмочки пересохли від засухи. Гинули
лісові квіточки.
От тільки хмара була така розлючена, що її розбудили, а вона саме дивилась
веселкові сни, що влаштувала над лісом справжнісіньку зливу. А злість виганяла
громом і блискавками.
Та нічого б поганого не сталось, якби одна з найсильніших блискавок не влучила
у старого всохшого дуба, який був домівкою для мудрої сови.
Вона саме повернулась вранці з полювання і міцно спала, коли почули тріск і
відчула запах диму.
Треба було втікати. Негайно!
Та це мало чим зарадило. Дубові трісочки, які вже яскраво горіли, перекинули
вогонь на старе листя, що залишилось з того року. Та й на ближчі дерева.
А так, як давно не було дощу, то й трава швидко спалахнула.
Звірі втікали до річки. Але й вона стала мілкою. Та не всі могли її перейти.
Тому прийняли рішення гасити вогонь - так не хотілось покидати рідні домівки.
Звірі стали у кілька рядів, підібрали якісь посудини, що були поруч: хтось
наливав воду, а хтось передавав її до тих, хто були ближче до вогню.
Всі великі тварини - олені, лосі, ведмеді стояли в один рядок. Воду вони
передавали у старих вибитих колодах. А вогонь гасили найбільший.
Менші - вовки і лисиці, а ще дикі кабани і рисі прудко передавали воду, щоб
гасити вогонь.
А маленькі зайчики і білочки, миші і їжачки носили воду у половинках горіхів і
в листочках. Та й вогонь вони гасили найменший.
У повітрі звірям допомагали птахи. Вони носили воду під крилами і лили її на
джерело вогню.
Та й грозова хмара, як побачила, що натворила, відразу ж розгубила всю свою
злість і лила з неба рясний дощик.
Спільними зусиллями пожежу в лісі загасили.
А звірята були такі раді, що влаштували свято.
Вітер тепер завжди питав дозволу у хмари, коли збирався її кудись віднести.
А хмара, в свою чергу, боялася сильно злитися.</span>
Я хочу розповісти про видатного українського поета-лірика,байкаря Леоніда Івановича Глібова.Л.І.Глібов-класик дитячої літератури.Дитячі твори він підписував псевдонімом-дідусь Кенур.Він народився 5 березня 1827 р.в селі Веселий Поділ на Полтавщині.Навчався у Ніжинському ліцеї,згодом учетилював в початковій школі.В м.Чернігові розпочинає свою літературну діяльність.З 1863 по 1882 рр.виходять три його збірки байок.Помер Л.І.Глібов у м.Чернігові 10 листопада 1893 р.Найвідомішими байками є "Лисиця-жалібниця","Щука","Ведмідь-пасічник","Мірошник" та ін.Байки Л.І.Глібова спрямовані проти кріпосництва та нових капіталістичних відносин.
Він з'явився так несподівано, що природа спочатку і не зрозуміла, що трапилось. Але як тільки природа зрозуміла, що на п'яти сонцю наступає дощ, вона неймовірно зраділа і почала кликати його до себе. "Дощику, дощику, скоріш пролий свої прохолодні краплі" - вигукувала вона. І дощ не став зволікати. Він порадував землю рясним дощем. Та таким, про який і ромашки, і груші, і яблуні пам'ятали щк протягом трьох днів.
м — согласный, звонкий непарный, сонорный (всегда звонкий), твёрдый (парный)
а— гласный, безударный
н— согласный, звонкий непарный, сонорный (всегда звонкий), мягкий (парный)
ю— гласный, ударный
н— согласный, звонкий непарный, сонорный (всегда звонкий), мягкий (парный)
я— гласный, безударный
В слове 6 букв и 6 звуков
Цвіт цвіте цвітучий три слова іменник→дієслово→дієприкметник