Объяснение:
вот фотка и там всё написано
На подвір'ї лісової школи сиділо ведмежа. Воно дивилось, як його друзі вовчик Сірий і лисичка Білолапка грають в класики.
Біля Бурого лежали блискучий гребінець і викрутка -- друзі боялись загубити. Та й свого дзвіночка малий витяг.
Уроки вже закінчились, можна було трохи погуляти.
За медком сходити...
Ведмежа замріялось, та не на довго. Повернулось на звук дзвіночка, і порачило, як сорока Скрекотуха викрутку тягне в дзьобі.
--Стій!
Крик друга і решту повернув до колоди-лавки, але злодійка вже злетіла.
Лише не далеко -- у школярів були захисники й серед птахів.
Сова вилетіла назустріч, і відібрала вкрадене.
Хотіла й Сороку затримати, але викрутка почала падати, тому й відпустила.
Вовченя чемно подякувало, і всі розійшлися по домівках.
Наступного ранку сорока Скрекотуха полетіла до своєї подруги ворони Каркарони.
І в гнізді у неї побачила блискуче дзеркальце.
--Яке воно гарне! Яке воно чудове! Дай мені його, будь ласка.
-- Воно -- єдина згадка від моєї прабабусі, придворної ворони, -- сказала Каркарона. --Не можу я тобі його дати.
Та поки вона розвернулась щоб у гніздечку дірку підлатати, сорока дзеркальце схопила, і нумо втікати.
По дорозі ще й блакитну стрічку з берізки зірвала.
А біля білчиного дупла -- намисто.
Та тут не втримала люстерко, і воно почало падати.
Злодійка кинулась за ним, а стрічка за гілочку кущика заплуталась.
І намисто розірвалось.
Сіла Скрекотуха біля того пенька та й плаче -- хотіла собі все краще позбирати, а залишилася з нічим.
Почули плач той мурашки, і шкода їм стало сороку -- вмить позбирали вони намистинки, зняли стрічку, і вийшло намисто ще краще, ніж було.
Та й дзеркальце залишилось ціле. Сорока відразу віднесла намисто назад до білочки, дзеркальце -- до ворони з вибаченнями.
І з того часу ніколи нічого чужого не брала. Стала вона самою доброю і ввічливою в лісі. Тому зв<span>рята любили до неї в гості ходити і подарунки носити</span>
Зима, на мій погляд , сама найкраща пора року . А ви бачили як вона починається ? Деревця вже давно скинули свої листя і погружаються до Глубокого сна . Яскраве сонце вже зовсім не согріває , бо виходить лише на пару часів . Потім випада довгоочікуваний сніг , він дуже густий і чистий , вистіляє дахи будинків , лягає на кущі и дерева .Над тобою кружляють дивовижні сніжинки . Діти з відкритими ротами дивляться на все це діяння , вони затамували подих , щоб не порушити цю красу. Ти нібито потрапляєш у казку , яку створили найкращі письменники усіх віків .
1. ...нічого не треба робити.
2. ...лагідно б'є симфонії на даху.
3. ...невпинно копошаться біля мене.
4. ...зранку співали птахи.
5. ...змінив моє життя.
6. ...яка нас оточує.
7. ...радіє.
8. ...виспівують свої лагідні пісні.
9. ...що люди повинні берегти природу, але все марно.
1. <span>Д) Готуючись до свята, у хаті смачно пахло пирогами.
2. </span><span>Д) Слухаючи музику, виникло бажання співати.</span>
