Ріс собі на околиці самотній каштан.
Гарно цвів він навесні. Прилітала осінь, жовтіли і опадали листочки. Осипалися каштани, з сумом прощалися з деревом і падали на землю. Деякі з них під снігом перезимували. Навесні під теплим промінням сонця пустили коріння у землю-матінку.
Пройшли роки. Каштан не був більше самотнім. Вздовж дороги виросло багато дерев. Весною білими свічками зачаровують усіх довкола. А коли вітер заколише гілки, вітаються один з одним у великій сім’ї каштанів.
<span>Н.в. зима
Р.в. зиму
Д.в. зимі
З.в. зиму
О.в. зимою
М.в. на зимі(в,у)
К.в. Зимо!
</span>
Н.в. сто шістдесят один
Р.в. сто шістдесят одного
Д.в. сто шістдесят одного
З.В. сто шістдесят один
О.в. сто шістдесят одним
М.в. на(у) сто шістдесят одному
Учень запізнився на урок тому, що на дорогах були затори, і вчитель цілий урок не звертав на нього уваги, а в кінці уроку ще й написав йому зауваження в щоденник.
Мій друг з Німеччини написав мені листа, якого доставили не на ту адресу і через це я отримав цього листа аж через два тижні.
Мені доводилось бачити багато різних вивісок, але таких я не бачив наколи.
Закінчення - єю, теч - корінь, і - суфікс