Якими зазвичай бувають осінні вечори? Темними, холодними і похмурими, вони не призначені для прогулянок. У цей час найкраще, що можна зробити – це сісти вдома з чашкою ароматного гарячого чаю і дивитися улюблені фільми або читати книги. Що ж ми побачимо, якщо выглянем в такий час з вікна? Темне небо, вкрите важкими хмарами, люди, що поспішають додому, і дрібна мжичка, що покриває все довкола. Запалюються вуличні ліхтарі, їх жовтому світлі, добре видно дрібні дощові краплі. Картина, скажемо прямо, зовсім не радісна. Часто піднімається холодний, пронизливий вітер, що змушує перехожих втягувати шию і ховати руки глибше в кишені. А вдома добре, тепло, скрізь горить світло, і щось розповідає телевізор. Хоча, якщо чесно, дощ я люблю, особливо засинати під звук. Приємно лежати у теплому ліжку і слухати дощ, барабанящий по вікну. Осінні вечори складно назвати моїм улюбленим часом, але в них є певна частка романтики. Осінь це не та й вже погана пора. І я хочу щоб осінь було подовше. Осінь, будь ласка залишайся надовше!
Море... Я дуже люблю море. Воно ніколи не буває одноманітним, нецікавим, бо щодня, навіть щохвилини воно різне. Таємниче, мінливе, неосяжне — воно хвилює душу, не залишає байдужим серце. Одного дня воно тихе й спокійне, наче велике дзеркало, холодне й прозоре. Сонячні промінчики, пронизуючи солону воду, сягають дна, лагідно торкаються золотавого піску та яскравих сяючих мушлей, гладеньких камінців та зеленуватих водоростей, ловлять маленьких спритних рибок, що зграйками весело бавляться біля берега.
<span> Пять будинків, дві парасольки, девять оповідань, три відра, вісім дерев, дві дівчинки, пять вікон, одинадцять дверей, три сосни, сім дощок, двадцять пять гривень, пять учнів, девять парт.</span>
Бути чи не бути патріотом - вирішувати кожному. Але жити у своїй країні і не вважати себе її частиною - якось неправильно.
При народженні ми вбираємо у себе все те краще, що передають нам батьки, що дає нам рідна земля, а потім їдемо шукати скарбів кудись далеко, не помічаючи їх просто в себе під носом.
Саме тому нам потрібно бути патріотами своєї держави. А бути патріотом — означає до нестями любити свою землю, народ, своє коріння, покласти весь свій час, силу і працю на вівтар благополуччя своєї держави. Здається, всі ми щиро любимо свою землю, але на що ми готові заради неї.
Бути патріотом — значить любити життя, уміти прожити його гідно і цікаво, Буди патріотом .значить шукати задоволення не в тім, «щоб бути українцем», а в тім, щоб було честю носити ім’я Українця. Але це зовсім не означає, що ми повинні ненавидіти тих хто не є українцями. Нехай патріотизм не приносить нам руїни.
Лише справжні патріоти, об'єднавшись в єдине ціле, підносять культурний та економічний рівень своєї держави, творять нову історію, в якій немає сумних і трагічних дат, а лише чисте і світле майбутнє. Будьмо патріотами!
Ответ:
Це буде префікс.
Объяснение:
Бо "не" з прислівниками пишится разом,а ще це слово без "не" вживається.
