Осіння пора! Як заворожує вона своєю красою. Але найбільш чаруючим і гарним постає перед нами осінній ліс. Чудово, неначе в казці! Все навколо виблискує під яскравими промінчиками лагідного сонечка. Вже не почуєш веселих пісень дзвінкоголосих пташок. З дерев повільно опадає останнє листя, наче пофарбоване чарівним пензлем у жовтогарячий колір. Воно замріяно кружляє у повільному таночку, поки тихо долетить до землі. Приємно йти доріжкою, коли під ногами лагідно шарудить різнобарвний килим осені. А вітерець, пустотливо граючись, розносить по всьому лісу приємні пахощі достиглих ягід. Поважно хитають маленькі ялинки та високі сосни своїми вічнозеленими верхівками, ніби мирно розмовляючи між собою. Тільки свіжий подих вітру інколи порушує цю розмову. Аж ось у густих вітках блискавично промайнула і миттєво сховалась руденька білочка — весела сусідка всіх дерев і невпинна трудівниця. Де-не-де з-під опалого листя виглядають маленькі боровички, лисички, підберезовики. А високо в блакитному небі безперестанку пливуть темно-сині хмаринки, нагадуючи своїми обрисами різних казкових персонажів. Розсікаючи небесну блакить, повагом летять і зажурливо курличуть журавлі. Як хороше, як гарно навкруги! Спасибі тобі, осінь, за цю красу!
ЧЕСТЬ, і, жін.
1. Сукупність вищих моральних принципів, якими людина керується у своїй громадській і особистій поведінці.
Добра, не заплямована репутація, авторитет людини, її чесне ім'я. [Перун:] Пане начальнику! Чуєте, вона образила вашу честь! Зараз кажіть взяти її під арешт! (Іван Франко, IX, 1952, 392);
Невинність, цнотливість (про жінок). Все чекає великого Юрія. Як молода дотримує честі до вінця, так все доокола, вся природа чекала приїзду кінного лицаря (Гнат Хоткевич, II, 1966, 23); Олена на ті посиденьки не ходила, щоб, не дай боже, не прописав хто Оксенові в письмі, що вона тут без нього розгулює та гайнує свою жіночу честь (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 23).
ЧЕ́СНІСТЬ, ності, жін.
1. Властивість за значенням чесний .Чесна поведінка, чесне, самовіддане ставлення до когось, чогось. Воронцов дружив з командиром полку, любив його за рішучість та чесність в бою (Олесь Гончар, III, 1959, 349); — Я бачив ваші коні, — сухо, зовсім сухо відповів ремонтер, — але завтра я ще уважно перегляну їх і скажу середню ціну. Словом, ви будете мною задоволені. Я звик по-чесному. Чесність — це мій девіз (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 97).
