Нещодавно ми читали оповідання "Федько-халамидник", яке написав Володимир Винниченко. Цей твір, а особливо його фінал, справив на мене велике враження.
Володимир Винниченко розповідає про двох хлопчиків — Федька, сина бідного робітника, і Толю, дитину заможних батьків.
Федько-халамидник був дуже чесним і ніколи не брехав. Вадою хлопчика було те, що він заважав іншим дітям спокійно гратися, зчиняв бійки, робив шкоду сусідам. Проте Федько заслужив повагу однолітків, бо був справжнім другом і ніколи не видавав товаришів. Толя був делікатний, ніжний, сумирний. Він завжди був охайний, причепурений, а у двір виходив боязко й поводився тихо.
Одного дня хлопці пішли подивитися, як іде по річці весняна крига. Толю не покликали, але він все одно пішов. Федько вирішив перебратися по хитких крижинах з одного берега на інший і зробив це. Толі здалося, що він теж здатний на такий вчинок: хлопчик ступив на кригу. І тут сталося нещастя. Федько допоміг Толі, і той, як стріла, вилетів на берег. Упевнившись у власній безпеці, Толя навіть не подав палиці своєму рятівникові, тому що боявся опинитися в воді. Інші хлопці кинулися до Федька й витягли його На берег. Коли Федько-халамидник, геть мокрий та синій від холоду, теж був у безпеці, йому навіть не дозволили сказати правду. Толя ж підло звалив вину на Федька. Про те, щоб подякувати своєму рятівникові, Толя навіть не подумав.
Безперечно, Федько-халамидник повівся благородно, врятувавши товариша не тільки від наглої смерті, але й від батьківського покарання. Толя виявився черствою й зовсім байдужою до чужого нещастя людиною. Ще Толя — брехун і негідник. Коли Федько захворів на запалення легенів і помер, цей боягуз, обдуривши матір Федька, забрав чижика. А коли на цвинтарі ховали нещасного Федька, Толя спокійно грався з пташкою й не відчував ані жалю, ані смутку, ані докорів совісті.
Поведінка Федька викликає в мене захоплення, а поведінка Толі — справжнє обурення. Замість того, щоб берегти такого вірного товариша, Толя став причиною смерті Федька. Байдужість Толі майже лякає мене
Нещодавно ми вивчили тему іменник.Будь-який розділ морфології для мене цікавий,тому що я люблю українську мову.Під час вивчення теми,я дізнався,що іменник має рід,число та відмінки.На жаль,у мене виникли труднощі із темою"Синтаксична роль іменників",але розібравшись,я все зрозумів.
Старіший -старший
менш мокріший- менш мокрий
найбільш здібніший-найбільш здібний
вузьчий-вужчий
маліший-більш малий
блищий-ближчий
РЕШТА НІБИ ВСЕ ПРАВИЛЬНО ПЕРЕВІРТЕ ЧИ ВИ ДОБРЕ СПИСАЛИ УМОВУ.
Перед грозою»
Наближення грози відчувається заздалегідь.
Спочатку змінюється повітря – воно стає вологим і важким та ніби придавлює нас до землі. Небо поступово затягується низькими темними хмарами, закриваючи тьмяне сонце. Дзвінка тиша повисає в густому повітрі, а потім настає час вітру. Він різкими поривами хитає віти дерев, крутить хоровод з легких речей, що вирвав з рук людей чи безсоромно вкрав зі столиків відкритих кав’ярень. Дівчата на вулицях притримують свої легкі сукні, затуляють обличчя від пилу. І чим дужчий вітер, тим ближче дощ.
Потім десь удалечині чується перший рокіт грому. Люди поспішають ховатися у приміщення. Навіть птахи завмирають на деревах. Повітря стає все важчим. А за кілька хвилин уже видно тонкий струмок яскравої блискавки, що розколює темне небо. Гримить грім – усе ближче й ближче. Наступна іскра блискавки сполохує вже зовсім поруч – і чується тріск у електричних проводах, що висять над вулицею.
С першими краплями дощу напруга в повітрі спадає, стає легко дихати, віє прохолодою і свіжістю. Навкруги розтікається приємний аромат мокрої землі. Гримить усе частіше й ближче, і вулиці пустіють… Зараз почне свій дикий танок неприборкана стихія.
Українські народні балади — найулюбленіший вид словесної творчості нашого народу. (Цей фольклорний жанр став активно поширюватися в Україні з початку XIX століття. Уперше балади виникли й існували як пісні до танцю. Слово «балада» походить від грецького «рухатися». З часом словесний текст разом з мелодією відокремлювалися від танцю. Так балада стала одним із видів народних пісень, де зображувалися героїчні або незвичайні фантастичні події переважно трагічного характеру, через які відтворювались гострі переживання дійових осіб.) Тематика народних балад. (Тематика балад надзвичайно різноманітна: тут розкривається і поетичний світогляд нашого народу, і його міфологічні уявлення, світ його безмежної фантазії та розуміння природи. Є чимало балад, де змальовуються взаємини між братами й сестрами, батьками та дітьми. Одними з надзвичайно цікавих є балади на історичні теми, у яких розповідається про героїчну й водночас трагічну історію нашого народу.)
источник: Українські народні балади - один із цінних здобутків культури нашого народу - Твори | ЗНО
