Запорізька сечь- це велика козацька вольніца.Казакі вміли тільки "... гуляти палити з рушниць" .Тому в Запорізькій Січі було передмісті, де були лавки, пекарні, шаткують кузніци.Сама Січ ділилася на курені в яких були свій отаман, свій запас провізії, свій кашовар. Але все козаки підпорядковувалися вибіркового отаману, який вибирався зі своїх же запорізьких казаков.Все важливі питання вирішувалися на загальному собраніі.ему треба було сказати: "Вірую в Христа і святу Трійцю" і перекрестіться.Запорожци вірили в бога, молилися в церкві.Очень жорстокі були закони в Сечі.За злодійство козака прив'язували до ганебного стовпа і кожен, хто проходив повз, був зобов'язаний вдарити його палицею. Від цих ударів злодій помирав. Боржників прив'язували до гармати і він сидів так, покап хтось із друзів його не купував его.Жесточайная кара за вбивство: виривали яму, садили туди вбивцю, а зверху ставили труну з убитим. Потім обох засипали землёй.В кожному запорожці був дуже сильний дух товариства і патріотизму. "Немає уз святіше товариства", - так говорив Тарас Бульба.Главним заняттям запорожців була война.Оні були нещадні до врагам.Тарас вбив свого сина, коли дізнався, що він зрадив товаришів, а значить став врагом.Суровие закони, невибагливий побут - це гартувало казкаков.Оні ставали хоробрими воїнами, захисниками віри і вітчизни.
Садку-сад-корінь; к-суфікс; у-закінчення.
Облетіли-об-префікс; лет-корінь; і,л-суфікси; и-закінчення.
Бджоляний-бджол-корінь; я,н-суфікси; ий-закінчення.
У вірші П. Тичини «Одчиняйте двері...» змальована алегорична картина настання нового часу, очікуваних змін у суспільстві («нареченої»). Але нічого так просто не відбувається: старе й хиже не хоче відступати, не поступається місцем. Замість «хоралів» — «горобина ніч» і «всі шляхи в крові» з «незриданними сльозами» і «тьмами».
<span>
Вірш П. Тинини «Пам'яті тридцяти» уславлює подвиг студентів та учнів, які прийняли бій під Крутами й полягли за незалежність своєї батьківщини. Це — цвіт української нації, щирі патріоти, які ділом довели свою відданість рідному краєві: Трагедія довгий час замовчувалася, й тільки вірш поета нагадав про цей подвиг, збудив совість і свідомість українців. </span>
Сюжетна основа твору — проста. Поховання на Аскольдовій могилі українців-воїнів. Проте твір більше емоційний, ніж розповідний. Читач дізнається про те, що тридцять воїнів поховалиВ одній могилі, що вони були молоді й славні, що навкруги буяла чарівна природа… А їх немає не буде вже ніколи. Вони навіки залишили те, що найбільше любили — свою Україну.
Ліричний герой — збірний образ. це тридцять мучеників. це — український цвіт! Їхня загибель — початок кривавої дороги. Скільки ще того цвіту загине? Що було далі, ми вже знаємо. Далі був геноцид… Така перспектива думки. Від 1918 року до кінця ХХ століття.У поезії «Пам’яті тридцяти» багато символів. Сонце, вітер, Дніпро — символи життя, можливого щастя, радощів, Кривава дорога — нещасливе майбутнє. Символічний і образ Каїна. Те, що загинули дуже юні, а навкруги буяє життя, ще більше загострює усвідомлення такого тяжкого лиха, такої втрати, неприродності смерті. Разом із юнаками загинули і їхні ненароджені діти, онуки, правнуки, яким так і не судилося побачити свою Україну.Рима — проста (співзвучні окремі звуки): Їх — молодих, цвіт — світ, рука — ріка, покарай — край, святих — їх. Рима увиразнює твір, його емоційність, посилює ритм, об’єднує рядки, надає мелодійності, оживляє вірш. Підсилює експресивність твору своєрідність художньої форми: твір не поділений на строфи, хоч римування другого й четвертого рядків дало б право на це. Крім того, така побудова твору допомагає автору досягти динаміки, цілісності поезії. Ритм вірша нагадує дихання вкрай схвильованої людини.<span>У кількох рядках поету вдалося зобразити історичний факт, у якому відбилась епоха. Вірш «Пам’яті тридцяти» є прекрасним витвором мистецтва. Поезія вивищує наші душі. І в цьому її духовно-естетична цінність.</span>
