В слові майка змінити букву м на букву ч і отримаємо назву птаха - чайка.
Українська творчість займає дуже вагаме місце в житті сучасної молоді.Бульшості одразу спаже на думку питання :"Чого?".Наприклад тому,що кожна сучасна пісня,картина,вірші беруть початок у етнографії рідного краю та мають дуже глибокі корені.Детальніше про пісні.Пісня-це душа народу, її печаль і радість,сльози і щастя.Якщо не було б української народної пісні - не було б і народу.А пригадайте які малював картини Шевченко,як вони були пройняті смутком і печаллю,а вірші це ж перлина української творчості!Давайте все ж таки зізнаемося,що ми все частіше тягнемося до народно,до етнічного,до болі знайомого життя,яке називаеться народна творчість!
<span><span>Опис картини "Золота осінь у Корелии" В. В. Мєшкова
Картину «Золота осінь у Карелії» намалював В. В. Мєшков. Тут зображений
осінній пейзаж. На передньому плані я бачу коло каменів валунів. Вони
схожі на сім'ю, що намагається триматися разом, але все-таки один камінь
небагато відсторонився. Чагарник, що втратив майже всі свої листочки,
невеликі берізки з яскраво-жовтим листям, червонуваті осинки й високі,
вихідні навіть за верхній край картини, суворі й зелені сосни, єдині не
змінили колір. Ліворуч видний фрагмент опушки, на ній так само розкидані
невеликі камені Задній план не так великий. На правій половині картини
великий достаток дерев з жовтим осіннім листям.</span>
Через цю гущавину не видно лінії обрію. А в лівій половині картини є
на що подивитися. Тут художник запам'ятав ланцюг озер. У них
відбивається похмуре, біло-сіре небо. На ближньому березі кілька дерев.
Те, що перебуває за озером не дуже чітко видно, але розглянути можна,
що на тім бережу розташований невеликий лісочок, а левее ліс уже
густіше. Ну а на обрії праворуч-чисте поле, а ліворуч видні верхівки
дерев. Художник скористався дуже гарною колірною гамою. Усе дерева
жовті, крім сосон, а трава зеленная з жовтим відтінком. Я торік бачив
щось подібне, але без озера. Це було на горі нашого міста. Удалині
виднілася безліч дерев, і вони були все з жовтим листям, але тільки
розкидистий клен стояв з темно-червоним листям, це було дуже красиво. У
цієї картини є одна особливість.
Це подовжений горизонтальний формат полотна. Я думаю це зроблено для
того, щоб якнайбільше передати поетичність ландшафту. Адже коли ми
хочемо сфотографувати людини цілком, те перевертаємо фотоапарат по
вертикалі, а якщо гарний вид з висоти, то по горизонталі. Я думаю, за
цією картиною ховається якийсь зміст, а саме те, що із приходом холодів
не потрібно розбудовуватися й згадувати ті літні дні, а потрібно
дивуватися й просто насолоджуватися осінньою красою нашої природи.
Дивно, але побачивши картину "Золота осінь у Карелії" у перший раз,
вона мені не запам'яталася, а от після того як я написав твір, мені ця
картина дуже сподобалася
</span>
Чорнобиль воістину раз і назавжди розділив наше життя і життя цілого людства на «до» і «після». Неймовірна кількість політичних, фінансових, суто технологічних і, головне, духовних, гуманітарних проблем постала перед Україною. Тут і доля сотень й сотень тисяч переселенців Зони, й вплив найзнаменитішої Зони на свідомість людей, і спроможність чиновників різного рівня належним чином виконувати свої обов'язки. А тим часом, Чорнобиль — і це страшно — здебільшого згадується у «круглі» річниці (10, 15, 20 років), наче перед нами — не катастрофа планетарного масштабу.
У романі про пригоди Олівера Твіста згадується про робітничий дім.