<em>За що, не знаю, називають хатину в гаї тихім раєм (Т.Шевченко</em>).
<em>Минали роки, віки, тисячоліття; Сонце росло, росло, падало і тихо спускалось додолу (М.Коцюбинський).</em>
<em><em>Кілометрів зо три ліс тягся, густий і незайманий (Ю. Яновський)</em>.</em>
<em>питальні</em>
<em>А хто ж з українців не любить пісню?</em>
<em>Ви були коли-небудь на річці на Осколі, що тече Харківщиною нашою аж у річку Північний Донець?</em>
<em> Де там давай, хіба туди ружжо дострелить, на отаку глибочінь?</em>
<em>
</em>
<em>А скільки там диких качок! </em>
<em>Так у тих книжках написано, що колись було впіймано сома вагою на чотириста кілограмів!</em>
<em>Вона держить у своїх обіймах навіть хатнє повітря, й так хочеться вибитись з-під її гніту, вийти з дому і скинути її з себе!</em>
Я думаю що не потрібно багато часу витрачати на зовнішність. Головне-те що в душі людини ,а не зовні.Наприклад,в первісні часи існувала тільки потреба зігріти тіло, захистити від пошкоджень. Тоді використовувались різноманітні підручні засоби. Поступово, з розвитком цивілізації, до одягу почали ставитися як до окраси. Погляди на моду змінювалися з розвитком суспільства.Одяг змінюється, тобто мода оновлюється, і кожний з нас повинен знайти в ній головне. Кількість нарядів ще нікого не зробила елегантним. Мистецтво одягатись полягає в умінні комбінувати між собою предмети одягу, застосовуючи те, що личить. Деякі модниці, намагаючись, але не вміючи бути індивідуальними, копіюють відомі моделі. Необхідно зрозуміти, що еталону в моді не існує, інакше людина втратить свою індивідуальність. Мода полягає не в наслідуванні певному зразку, а у виборі свого власного стилю. Якщо людина не має власного смаку, то, на мій погляд, вона виглядає смішно та жалюгідно.Але все це не головне.різноманітні підручні засоби. Поступово, з розвитком цивілізації, до одягу почали ставитися як до окраси. Погляди на моду змінювалися з розвитком суспільства.
А погляди на характер ніколи не змінювались і не зміняться- людина має бути добра,трудолюбива і соромязлива.Отже,головне в людині-душа.
Мова – запорука iснування народу. Захищаючи рiдну мову, ми захищаємо свiй народ, його гiднiсть, його право на iснування, право на майбутнє. Не ухиляйся вiд цiєї боротьби! Захист рiдної мови – найприроднiший i найпростiший, найлегший i водночас найнеобхiдніший спосiб нацiонального самоутвердження i дiяльностi в iм'я народу. Маємо нагоду бути борцем за свiй народ – будь ним! А також володiння рiдною мовою – не заслуга, а обов'язок патрiотів.
Розмовляй рiдною мовою – своєю i свого народу: скрiзь, де її розумiють, з усiма, хто її розумiє. Не поступайся своїми мовними правами заради вигоди, привiлеїв, лукавої похвали – це зрада свого народу.Ставлення до рiдної мови має бути таким, як до рiдної матерi: її люблять не за якiсь принади чи вигоди, а за те, що вона – мати.Сiм'я – первинна клiтина нацiї. Щоб вона не омертвiла i не вiдпала вiд нацiонального органiзму, її має живити культ рiдної мови. Тому розмовляй у сiм'ї мовою своєї нацiї. Не вмiєш – учись. Прищеплюй дiтям ставлення до мови як до святинi, найдорожчого скарбу. Допомагай кожному, хто хоче вивчити українську мову. Нiколи не зупиняйся у вивченнi рiдної мови. У кожного в хатi завжди мають бути українськi книжки, журнали, газети. Не забудь i про дитячi видання. Хай звучить у твоїй хатi українське слово з теле- i радiоприймачiв.
Пiдтримуй усi починання окремих осiб i громадськостi, спрямованi на утвердження українськоi мови. Не будь байдужим до найменших виявiв обмежень чи зневаги української мови. Стався до iнших мов так, як би ти хотiв, щоб ставились до твоєї рiдної мови.
Бережи своє iм'я та iмена своїх близьких вiд лакейських деформацiй за чужомовним зразком. Пестлива форма власних iмен, особливо дитячих, не повинна виходити за межi української мови, нацiональної традицiї.
Пам'ятай: найкращi вчителi мови для тебе – це мати i батько.
У наш час доволi поширенi змiшанi шлюби. Цiлком природно, що в таких сiм'ях виникає проблема вибору мови. В iдеалi тут повиннi звучати обидвi мови, однак не в якомусь змiшаному виглядi, а кожна – у своєму лiтературному варiантi. Батьки в таких сiм'ях повиннi використовувати обидвi мови не просто для спiлкування, а як засiб залучення своїх дiтей до багатств духовної культури обох народiв.
Незнання рiдної мови не звiльняє тебе вiд обов'язку i не позбавляє права боротися за неї, за те, щоб твої дiти i внуки мали можливiсть знати i користуватися мовою свого народу. Вивчай iншi мови. Це дасть можливiсть не тiльки оволодiти ключами до скарбниць духовностi iнших народiв, але й об'єктивно оцiнити свою мову, її сильнi та слабкi сторони.
Знання чужих мов пробуджує бажання працювати для утвердження i розвитку рiдної мови, сприяти тому, щоб вона зайняла гiдне мiсце серед авторитетних мов свiту.
Немає кращого i легшого способу справити приємнiсть чужiй людинi, як розмовляти з нею її мовою, особливо коли це мова «недержавна», «непристижна», «мала».
Якщо ти українець i живеш поза Україною, не дай використати себе для денацiоналiзацiї народу, серед якого перебуваєш, а тим бiльше – для боротьби з його намаганням утвердитись на шляху самостiйного розвитку. <span>Нашому поколiнню випало складне i вiдповiдальне завдання – вiдродження української мови, державностi, нацiї. За нас цього нiхто не зробить. Це наш iсторичний обов'язок, виправдання нашого перебування на цьому свiтi. Не перекладаймо цього тягаря на плечi своїх нащадкiв, бо може бути запiзно. Дiймо. В iм'я нашого народу, в iм'я найвищих iдеалiв людства – свободи i справедливостi. </span>
Та як тільки сходить сходить ранкова заря та ледь ледь визирнуло сонце золоті пелюстки починають розкриватися.Потім вана розкривається повністю.Золоті пелюстки гарно виблискуютть на сонці . Вона така прекрасна аж дух пеймає !Асобливо вона виблискує коли починається захід снця.Ц
я квітка дуже прекрасна!
