Ми знаємо митця,який створив книжку,де ілюстрацій,більше ніж тексту,але долю козацтва на них розкрито сповна.
1. Різдво Христове — велике християнське свято, день Народження Ісуса Христа, Спасителя світу і Відкупителя людей з полону гріхів. 2.У світі і в Україні відзначаються дні перемоги над гітлерівською Німеччиною у Другій світовій війні .3.Щороку українці весело святкують День Незалежності України.
Ознаки шляхетності — це і гострий розумний погляд, і горда аристократична постава. Але зовнішня шляхетність вигляду — лише наслідок внутрішньої. Передусім шляхетна людина — це людина, яка упевнена в собі та любить своє оточення… Яка не зрадить, допоможе… Яка іншим віддає більше, ніж отримує сама. На мою думку, це людина, що має такі риси, як доброзичливість, вихованість, ввічливість, порядність.Саме такими людьми є герої роману О. Гончара «Собор» Микола Баглай, Єлька.Я вважаю, що шляхетна людина має бути передусім поблажливою до слабкостей і вад інших. Уміння вибачати зовсім не означає, що непотрібно вміти постояти за себе. Та яким би не було походження та становище, не принизити, не образити іншого — ось справжня шляхетність.Пригадаймо, що ще в стародавні часи чоловіки довіряли своїм жінкам оберігати вогонь, але, коли йшли на полювання, завжди хтось залишався, щоб захищати територію, жінок та дітей і допомагати слабшим. Це були перші зародки шляхетності та людяності.На жаль, нині людей, які зберегли в собі прекрасні якості, дуже мало. Ми стоїмо на порозі деградації, відбувається зворотний процес еволюції — уподібнення тваринам… Люди в цьому світі бояться виявляти свої моральні чесноти, воліючи ховатися за мас-кою байдужості.Мені дуже пощастило: я маю друзів, які не ховаються у собі — вони відкриті та щирі, а отже, шляхетні люди.<span>Таким чином, шляхетність — це риса, яка личить усім, але мало хто нею користується. Г. Сковорода писав: «У серці є власні любов і тепло!». Будьмо ж шляхетнішими, навчімося сіяти добро, а воно, будьте певні, повернеться сторицею. І тоді світ станс добрішим і світлішим!</span>
На високій горі панує вічний холод. Там розкинулось білосніжне місто.
Навколо воно оточене неприступними крижаними мурами. А у центрі велично підноситься до неба замок своїми куполами. Кришталем виблискують вони від рідкісного промінчика, який іноді зазирне у цю мерзлоту. Навкруги все біле: снігові стіни, снігове покривало на землі, сніжинки у повітрі. Замок дуже гарний. Проте ця краса холодна. Не гріє вона теплом та затишком, не щебече пташиним співом, не розцвітає прекрасним цвітом. Тут мешкає могутня Снігова королеваХто потрапляє сюди, той все забуває. Серце його стає холодним. Зникають усі переживання та почуття. Тут жив зачарований Кай, поки добра Герда не розшукала його.
Як мати пригортала любе дитя, так сонце пригрівало землю
як море пестило теплою водою бережок, так...
як мрія тішила душу, так...